•    < З ПРИВОДУ ТРЬОХ ЛИСТІВ ОЛЕКСАНДРА ЦИНКАЛОВСЬКОГО. ДЕКІЛЬКА МАЛОВІДОМИХ ШТРИХІВ З БІОГРАФІЇ ІСТОРИКА
•    КАМ’ЯНІ ВИРОБИ ЕНЕОЛІТУ-ДОБИ БРОНЗИ З ФОНДІВ ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ >

ДОЛЯ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УСТИЛУГА

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 378 місто Устилуг занесене до «Списку історичних населених місцьУкраїни (міста і селища міського типу)». Проте дослідники не балують місто своїми дослідженнями.

  План містечка Устилуг. 1826 рік. Фотознімок з фондів Володимир-Волинського історичного музею

Одна з причин незначної уваги та, що воно знаходиться на границі з Польщею, і тому обмежувались його відвідини, а також те, що за радянської влади були знищені важливі його пам‘ятки з клеймом чужої культури (західної або дорадянської). Все ж з допомогою археологів, літературних та архівних джерел вдається відтворити якусь частку культурної спадщини міста, яка ілюструє оригінальну і цікаву історію Устилуга.В 20-30-х роках ХХ ст. на обліку Волинського консерватора (керівника Волинського відділення охорони пам‘яток архітектури Польщі) знаходилися:Вали замку (городища) ХІІІ ст.,Монастир капуцинів ХVIІІ ст.,Каплиця першої половини ХІХ ст.,Кілька зерносховищ ХVIІІ ст., що обслуговували порт, Заїжджий дім ХVIІІ ст., Палац засновників-власників міста ХVIІІ ст., Кладовищенська церква 1803 (1705) року, Єврейська божниця (дерев‘яна).Довідники того часу звертали також увагу на наявність двох костьолів і однієї церкви.[1] В списку пам‘яток архітектури 1956 року значилося дві пам‘ятки:

 № 170. Іванівська[2] церква 1705 року, цегляна,

 № 171. Костел та монастир капуцинів 1747 року.[3]

 В хрущовські часи боротьби з релігією ці пам’ятки випали із державного списку пам‘яток, що зафіксовано в реєстрі 1963 року. [4] На місцевому обліку донедавна знаходилися дві пам‘ятки історії (городище та будинок І.Ф.Стравинського) та сім пам‘яток архітектури:

 Каплиця першої половини ХІХ ст.,

 Будинок сім‘ї Носенків початку ХХ ст.,

 Будинок І.Ф.Стравинського 1906 року,

Митниця 1908 року,

 Петропавліська церква 1920 року на кладовищі по вул. Пархоменка, 44,

Фахверковий млин 1924 року,

Костел ХVIІІ ст.

Устилуг належить до історичних місць Західної Волині, відомий як один з давніх торгових центрів, як давня і сучасна митниця, батьківщина відомого російського композитора Ігоря Федоровича Стравінського. Нині в ньому проживає близько 2,5 тис. мешканців. Місто підпорядковане районному центру Володимиру-Волинському, віддаленому на схід на 12 км. Поселення розташоване на високій правій надзаплавній терасі р. Західний Буг, між долинами річок Луги і Студянки. Геоморфологічно територія Устилуга входить до складу Волинської лесової височини. На півночі, за р. Луга пролягає зондрово-алювіальна рівнина Західного Полісся. Зі сходу територія міста обмежується яром зі струмком Білий Буг, який впадає в р. Лугу. Мис плато, на якому розташоване місто, піднімається над заплавами на 15-21 м. Головною композиційною віссю ландшафту є долина ріки Західний Буг, вздовж якої проходить кордон з Польщею. З високих берегів долини розкриваються простори заплави і протилежних низинних надзаплавних терас польської держави.

Проте, через прикордонний режим прилеглі до р. Західний Буг території не використовуються для формування містобудівної композиції.Реальними придатними для використання з містобудівною метою композиційними осями природної підоснови є долини річок Луги, Студянки та Білого Буга. Усі вони мають мальовничі схили. Найбільше природних композицій рельєфу в межах міста створює вузька (100-200 м) долина р. Студянки. Долина р. Луги в межах міста має ширину 200-400 м, а з боку міста круті схили. Розпланувальна структура Устилуга зумовлена конфігурацією надзаплавного плато між ріками Західний Буг, Луга і Студянка. Заселенню території міста сприяло знаходження її на перехресті давніх торгових шляхів, один з яких проходив по річці Західний Буг до Балтійського моря, а другий - по межі Поліської низини з Волинською височиною до Дніпра. Археологи зафіксували тут низку поселень з епохи міді (ІІІ тисячоліття до н. е.) та пізніших часів. Поселення зосереджувалися на правому високому березі річки Західний Буг.

 В 30-х роках ХХ століття О.М. Цинкаловський обстежив поселення культури лійчастого посуду на високому березі Західного Бугу[5], а в 1973 році І.Р. Михальчишин над лівим берегом річки Луги – поселення стжижівської та тшинецько-комарівської.[6] Біля устя р. Студянки в кінці ХІХ ст. археологами було зафіксовано 29 курганів. Розкопані М. Ф. Біляшівським в 1897 р. поховання трьох курганів були ним віднесені до волинського типу  [7]. З феодальним розшаруванням суспільства і зародженням в ньому основних міських функцій найбільш перспективною для їх концентрації і розвитку виявилася територія між притоками Західного Бугу Лугою і Студянкою. Для укріпленого міського ядра обрали вузький мис між Студянкою і Західним Бугом. Двадцятиметрова висота схилів мису забезпечувала добру природну обороноздатність ділянки розміром 100х70 м. Її оборонні властивості були добре підсилені валом з супіску[8], якого не насипали лише з боку Західного Бугу, та глибоким ровом через перешийок мису. За описами ХІХ ст. це було «чотирикутне городище завдовжки 42 і завширшки 30 сажнів»[9]. Сучасні обміри вказують, що його форма наближається до ромба (Рис. ). До мосту через рів вела головна вулиця Окольного міста та передмість, що простяглася вздовж Західного Бугу. В 20-х роках ХХ ст. на городищі ще спостерігали сліди мурів.[10] В датуванні городища помітні значні розбіжності. О.М.Цинкаловський датував його Х ст. [11], польські дослідники – ХІІІ ст., [12] П.О. Раппопорт і М.М. Кучінко – Х-ХІІІ ст., [13] М.М. Кучинко з Г.В. Охріменком – Х-ХVI ст. [14] Вперше в руських літописах Устилуг згадується під 1150 роком у зв‘язку з подіями міжусобної боротьби, коли великий київський князь Ізяслав Мстиславович послав до Устилуга "на покорм" своїх союзників-угорців[15]. З кінця ХІІ ст. Устилуг належав до процвітаючого Володимирського князівства, а в ХІІІ ст. до могутнього Галицько-Волинського. Під час монгольської навали цей укріплений пункт був у вихорі воєнних подій і зазнавав руйнувань, про що свідчать знахідки великої кількості деревного вугілля та попелу на городищі. З середини ХІV ст. до 1569 р. Устилуг перебував під владою Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії –- Польщі. Джерела відмічають, що в цей час, незважаючи на порівняно невелику кількість населення (до 500 мешканців) він був значним портом і центром торгівлі зерном. Через Устилуг зерно відправлялося по Західному Бугу і Віслі до Гданська, а далі – морським шляхом. Відстань до Гданська в 774 км долалась за 33 дні.[16] Для обслуговування купців поруч з портом знаходилися склади і будувались судна.

Як і інші міста Волині, Устилуг страждав від феодальних міжусобиць, набігів татар, частих наїздів з сусідських маєтків і навпаки - з Устилуга на них. У 1431 р. поблизу Устилуга відбулася збройна сутичка польського короля Ягайла зі своїм суперником за Волинь литовським князем Свидригайлом.

Про заселеність Устилуга в давні часи дізнаємося з відомостей платників податків. В 1570 р. оподаткуванню підлягало 36 димів (найнижча господарча одиниця, двір, дворище, або навіть його частина) і 12 городників, в 1583 р. - 16 димів, 9 городників, 4 вальних колеса, 1 ступа і половину попа[17]. В 1796 р. в Устилузі було 210 чоловік, а в 20-ті роки ХХ ст. - 4 тисячі. Останній ріст стався за рахунок євреїв, розселення яких в царській Росії регулювалося.

 23 грудня 1653 р. від міста Володимира до Устилуга підійшли татарські загони і стали кошом, а через три дні спалили його забудову: "корчма на Залужу (урочище Устилуга), коштом его милости пана старосты Кграбовецького по козаках збудованая, спаленая, шпихлеров 33, халуп угорило 23, людей взято 68, волов взято 44, коней взято 8".[18] Серед мешканців краю існувала легенда, що пагорби Устилуга, які видно з доріг до Ізова, Новосілок і Володимира, є могилами замордованих турками і татарами 50 тисяч дівчат, взятих у ясир.[19]

Після військових подій національно-визвольної боротьби 1648-1654 рр. Устилуг занепав. Так, якщо в 1648 р. в ньому налічувалося 78 димів, то в 1649 році - 38, а в 1658 р. - всього 10.[20]

На початку ХVІІІ ст. він був власністю трьох двоюрідних сестер: Радоцької з Загоровських, Манецької з Загоровських і Рози Розалії Поцейової з Загоровських. Остання зіграла дуже важливу роль в історії міста та формуванні його архітектурно-містобудівного образу. Дізнаємося про це з королівських привілеїв та хроніки давнього ордену отців капуцинів, яка зберігалася в місцевому устилузькому капуцинському кляшторі до 1939 року. [21]

Повідомлялося в рукописі, що близько 1740 р. "Її ясновельможна милість Пані Роза Розалія Поцейова, дружина стражника Великого князівства Литовського, підкоряючись інстинкту Божої Хвали замислила збудувати в Устилузі костьол і монастир отців ордену святого отця Франциска Капуцина". Готуючись до здійснення задуму, вона насамперед викупила у співвласників поселення їхні частки разом з прилеглими маєтностями Тростянка і Стрижов. Аби надати Устилугу більшої значимості і стимулювати його економічний розвиток, домоглася в 1744 р. в короля Августа ІІІ привілею на проведення в ньому п‘яти ярмарків щорічно. 1745 року Роза Розалія Поцейова склала декларацію про виділення коштів на будівництво комплексу, в 1747 р. ці кошти були прийняті костьольною владою.[22]

В 1751 р. між фундаторкою та поручником литовської артилерії і архітектором Павлом Фонтаною було складено угоду. Волинський консерватор (начальник служби, що опікувалася пам‘ятками архітектури) Збігнев Ревський, який знайомився з рукописом, вказував на участь в спорудженні комплексу також малярів Шимона Чеховича (хрещений 22.07.1689 – помер 21.07.1745), Василя Ясеницького (Bazyli Jasieniecki), золотаря Яна Кока (Jan Köck).

Контракт з архітектором Павлом Фонтаною заслуговує особливої уваги. Він є рідкісним зразком цього типу документів доби бароко і містить відомості не лише про дійові особи контракту та об‘єкт будівництва, але й цікаві подробиці про умови його здійснення, ринок будівельних матеріалів, посилання на об‘єкти та їх елементи, що послужили прототипами. Зважаючи на малу доступність джерела, публікуємо в додатку № 1 весь текст угоди. Згідно з контрактом архітектор зобов‘язувався звести в Устилузі протягом семи років костьол і монастир з огорожею, для ченців Братів менших святого Франциска Ассизького (Francesco d’Assisi; 1181 або 1182-1226) [23], тобто отців капуцинів. [24] Вартість будівництва була оцінена в 120000 польських злотих. Роботи мали розпочатися 11 травня 1751 року і закінчитися 11 травня 1758 року. Оплата мала проводитися щоквартально. Для цього уся сума оплати поділялася на рівні частки за кількістю кварталів.

Проект був схвалений фундаторкою попередньо. Вона знала П. Фонтана як автора костьолу і кляштору капуцинів у Любартові, що поблизу Любліна, та костьолу і кляштору місіонерів у Заславлі (Із‘яслав). Посилання в контракті на комплекс в Любартові як зразковий свідчать про уподобання як замовниці так і архітектора, який був гордий своїм твором.[25]

Комплекс в Любартові був споруджений 1741 [26]-1744 [27] рр. на замовлення князя Великого Литовського князівства Павла Сангушки. Усі будівлі його збереглися, тому є можливість скласти уявлення про те, яким мав бути осередок капуцинів в Устилузі. Архітектура комплексу ілюструє суворий спосіб життя його мешканців. Головна її вартість полягає в досконалості пропорцій. Помітною є майстерність поділу будівель на поверхи, а також протиставлення горизонтальних елементів вертикальним. Вдалою є участь в композиції прорізів і щипця, що завершує головний фасад типового для капуцинів тринавного барокового костьолу. Пом‘якшує враження від образу фасаду рококова пластика профілів його елементів.[28] Дещо також запозичувалося з люблінського монастиря капуцинів.

В контракті обумовлювалася об‘ємно-просторова структура нового комплексу, його складові з деталізацією властивостей меблів та фурнітури, а також інвентарю, що був у вжитку ченців (наприклад, властивості ключів до замків). Вказувалися матеріали, з яких вони мали виготовлятися, щоб гарантувати їх міцність (мідні тази, дубові діжки, бочки, муровані цистерни тощо). Значна увага приділялась запобіганню атмосферним впливам та заходам протипожежної безпеки. На мурі, який мав оперізувати цвинтар по овалу, мали бути ніші з зображеннями сюжетів Хресної дороги Христа. Цікаво, що з цього муру розпочалося будівництво усього комплексу. Це видно з того, що на час підписання контракту з Павлом Фонтаною (16 травня 1751 року) вже були готові 26 ліктів ( з 300 проектних) муру навколо цвинтаря, а дія контракту починалася з 11 травня 1751 року. Мабуть, між замовником і виконавцем контракту не було і надалі згоди, яким має бути цвинтар, тому що його мур так і не набув форми овалу. Не бачимо цього овалу на планах Устилуга з початку ХІХ ст. За описами 30-х років ХХ ст. перед костьолом був розпланований малий цвинтар в прямокутній огорожі з сюжетами Хресної дороги Христа. Посередині цвинтаря стояла фігура Матері Божої.[29]

В свою чергу фундаторка забезпечувала архітектора наступним: Пашею зі своїх вигонів для худоби, що буде обслуговувати будівництво; Дозволом на добування глини на цеглу та каміння на вапно; Дозволом збудувати на своїх землях цегельню, випалювати вапно, цеглу і черепицю. Робітники, що працювали на будівництві, харчові та інші продукти мали купувати в місцевого орендаря. Самого ж орендаря було зобов‘язано поставляти продукти високої якості і справедливо їх відміряти. Завдяки зусиллям Ф.Р. Штейнгля, який в кінці ХІХ ст. створив Городецький музей Волинської губернії, ми знаємо, якою цеглою була викладена огорожа цвинтаря. На постільній стороні цегли шириною 14 см і товщиною 7 см був рельєф «1748»; на цеглі розміром 28х13,5х7 см – рельєф з зображенням хреста на підставці, під якою була емблема серця; на цеглі розміром 29х14х7 см містився рельєф з емблемою єзуїтів «IHS». [30] Судячи з контракту між Розою Розалією Поцейовою і Павлом Фонтаною цегельня для здійснення капуцинського проекту могла бути споруджена лише після 11 травня 1751 року. Мабуть, її потужності вистачало для будівництва усього комплексу монастиря. Поки її не було, Павло Фонтана змушений був розпочати будівництво користуючись послугами інших цегелень. Цегла костьолу (отже з цегельні капуцинів) за даними обстеження в 1959 році споруд монастиря мала розміри 29-30х14,5-15х7 см. Поки Павло Фонтана будував монастир і костьол, Роза Розалія Поцейова докладала зусиль, щоб Устилугу надати міські права. Наслідком її старань став привілей, виданий королем Августом ІІІ у Варшаві 23 жовтня 1758 року. Наводимо витяг з нього:

"...nakłoniwszy się do zupelney Remonstracyi Wielmożnych Panów Rad Naszych przy boku Naszym zostających, tudzież zadosyć czyniąc Instancyi Onychże za Urodzoną Rozalią Pociejową Strażnikową Wielkiego Xięstwa Litewskiego do Nas wniesioney, y Tey chcąc osobliwszy Łaski Naszey Królewskiey pokazać dowód... chętnie zezwoliliśmy na to, ażebyśmy wieś quondam Uściłog zwaną Teyże zwyż rzeczoney Urodzoney Rozalyi Pociejowey Strażnikowey Wielkiego Xięstwa Litewskiego dziedziczną w Województwie Wołyńskim Powiecie Włodzimierskim leżącą w Miasto nazwiskiem Rożyampol obrocili i zamienili; Jakoż przez naywyższa Władzę y Powagę Naszą Królewską rzeczoną, Wieś Uściłog w aktualne Miasto nazwiska Rożyampol obracamy i zamieniamy tym Listem Przywileiem Naszym, daiąc moc Teyże Urodzoney Rozalyi Pociejowey Strażnikowej Wielkiego Xięstwa Litewskiego przerzeczone Miasto na kształt innych Miast Koronnych lokować, budować, fossami, groblami, wodami według upodobania Swego obwieść, Mieszczan, Kupcow, Sukiennikow y rozmaitych Rzemieślnikow Obywatelow y wszelkiego rodzaju tudzież stanu y kondycyi Ludzi sprowadzać y onychże osadzać, a sprowadzonym y osadzonym Mieszczanom, Kupcom y Rzemieślnikom Towary wszelkie zwozić, przedawać, onymiż handlować, Rzemiesłami się podłóg wszelakiego Konsztu bawić, oneż robić y odprawiać, bez wszelkej w tym wszystkim przeszkody. Ktore to Miasto takowym sposobem lokowane, nazywać się będzie wiecznemi czasy Rożyampol. Znak zaś albo Pieczęć Herbu Roży Złotey w błękitnym polu, iak się tu kształtnie wyraża, do stwierdzenia Ąktow-Listow y spraw swoich miejskich będzie miało..." [31]

На знімку костел та монастир капуцинів ( 1751-1759 рр) у містечку Устилуг у першій половині ХХ століття

Наш переклад українською мовою витягу з привілею короля Августа ІІІ від 23 жовтня 1758 року: "...враховуючи клопотання до нас уродженої Розалії Поцейової Стражникової Великого Князівства Литовського, яка хотіла особливої Ласки Нашої Королівської отримати докази... охоче погодилися ми на те, щоб село у Володимирському повіті Волинського воєводства, назване колись Устилугом і таке, що є власністю вище названої Розалії Поцейової Стражникової Великого князівства Литовського в Місто назвою Рожямполь обернули і замінили; отже зреченою найвищою Владою і Повагою нашого Королівською Село Устилуг в справжнє Місто під назвою Рожямполь перетворюємо і заміняємо цим Листом Привілеєм Нашим, даючи права тій же Уродженій Розалії Поцейовій Стражниковій Великого князівства Литовського призначене місто на зразок інших Міст Коронних засновувати, будувати, ровами, валами, водами за власним уподобанням обвести, Міщан, купців, Суконників та інших Ремісників Мешканців і всіляких видів суспільного і майнового стану Людей запросити та розселити, а запрошеним і поселеним Міщанам, Купцям і Ремісникам Товари всілякі звозити, продавати, ними ж торгувати, Ремеслами згідно з всілякої користі займатися, їм же робити і відправляти без будь-якої перешкоди. Місто таким чином засноване називатися буде на вічні часи Рожямполь. Знак або Печатку Гербу Золотої Троянди в блакитному полі, як тут доречно висловлено, до затвердження Актів - Листів і справ своїх міських буде мати...".[32]

Будівництво комплексу було завершене 1759 року,[33] а урочиста посвята костьолу капуцинів відбулася 24 серпня 1760 року за участю брестського єпископа Антона Еразма Богоря Воловіча. З наданням у 1758 р. привілею на міські права закладається квадратна торгова площа розміром 100х100 сажнів, ймовірно з ратушею. Площу розмістили так, що західною стороною вона межувала з забудовою середньої частини головної вулиці, а перед східною сходилися дві дороги з міста Володимира. Одна з доріг стала нинішньою вулицею Дружби, слідів іншої, що південніше підходила перпендикулярно до площі, зараз не існує. На південь від утвореної цими дорогами трикутної площі виділили ділянку для монастиря капуцинів, теж розміром 100х100 сажнів.

Костьол з монастирем планували головною архітектурною домінантою і композиційним вузлом міста. Головним західним фасадом костьол виходив на торгову площу. Північний фасад візуально під гострим кутом замикав перспективу однієї з доріг на Володимир і під прямим кутом - алею, що єднала монастир і палацовий комплекс власниці міста. Дві інші алеї теж променями йшли до дороги на Володимир, підкреслюючи значимість комплексу. В період між 1758 р. - початком ХІХ ст. найбільш інтенсивна забудова велась навколо ринкової площі. За окремими винятками вона була дерев‘яною.

Померла Роза Розалія Поцейова 18 серпня 1762 р., а Рожямполь успадкувала її дочка Людвіга Гората Станіславова, княжна Любомирська. Вона збудувала в Рожямполі палац і переселилась до нього на постійне проживання зі Стрижова.[34] Палацово-парковий комплекс нової власниці міста був збудований в північній частині плато, біля долини р. Луги. 19 травня 1763 р. через Устилуг пройшли дві російські дивізії, з допомогою яких цариця Катерина ІІ намагалася після смерті Августа ІІІ посадити на його місце свого кандидата. Дивізії спричинили великі збитки місту. В червні і серпні 1767 р. знову через місто проходили російські війська, але цього разу княжна Любомирська наділила їх особливою увагою, що вберегло мешканців від грабунків.

Несприятливими для міста були 80-ті роки ХVІІ століття. Сильна повінь, що тривала від березня до травня 1780 р., спричинила великі спустошення з обох берегів Бугу, а пожежі, що сталися в 1781, 1782, 1784, 1791 рр., знищили більшу частину міста. Під час пожежі 1781 р. впав костьол капуцинів, якого не забарилися відбудувати.

В липні 1792 р. цариця Катерина ІІ направила до Польщі війська, очолювані генералом Каховським. Після 5-денного перебування в Володимирі вони два дні перебували в обозі під Рожямполем, а генерал Каховський мешкав в палаці княжни Любомирської.[35] . З 12 серпня 1794 р. до 8 липня 1795 р. на Волині перебували війська союзниці Росії в боротьбі проти Польщі - Австрії. Окупація розпочалася ними з постою в Рожямполі протягом чотирьох місяців військ, очолюваних генералом Шульцем, якого замінив комендант міста капітан Ланг. [36]

9 липня 1795 р. в Рожямполі оголосили декларацію Катерини ІІ про передачу Волині під російське панування, під яким вона залишалася до 1915 року.[37] Наступного року було відмічено, що до Георгіївської церкви належало 45 дворів з 96 прихожанами чоловіками і 114 жінками.[38]Російська влада досить високо оцінила економічний стан Рожямполя, відмічаючи вигідність його торгових операцій по відправці до Гданська збіжжя, смоли, дьогтю, поташу та інших місцевих продуктів, наявність тут пристані, застави. [39] . Цей напрям діяльності зберігався протягом ХІХ ст. Згідно з планами ХІХ ст. порт з виробничою частиною по будівництву суден знаходився північніше устя річки  Луги, біля дороги на Коритницю. Зауважимо, що в назві Устилуг міститься пряма вказівка на місце розташування поселення – в усті Луги. Цікаво, що походження назви не пов‘язане з відомим ядром міста – городищем. Напрошується висновок, що іменем Устя Луги позначався порт. Ця назва виникла до утворення міського ядра на місці городища. Вже тоді порт був важливою географічною ознакою. [40]. В давніх документах знаходимо різні варіанти назви поселення. Наприклад, в ХVІ ст., коли воно мало статус села і належало феодалам Яремі Крупському, Миколі Лисаковському, Степану Збаразькому, Ленарту Гурському, [41] Олександру Вишневецькому, то писалось як Устилогов (1545 р.), Ущилуг (1570 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.), Устибуг (1577 р.) [42]. Зустрічається також назва Устилогов. [43]

Продовжували нищити переважно дерев‘яну забудову міста пожежі. Так, 2 жовтня 1830 року "из первого в самом рынке дома еврейки Гершковой от которого сгорело: зъездных еврейских домов 7, малой дом 1, крестьянских 2, лавок 7, хлебной дворской сарай с пристройками, и два флигиля, а на предместье Залужье амбаров помещиков Чацких 2, Мясковского 1, и крестьянских 2...Сгорел дом каменный с пристройками... Порицкая Виктора Чацкого, что равномерно за сгоранием принадлежащего Чацкому амбара с приготовленными на постройку суден деревом, разными материалами" [44]. В червні 1858 р. - згоріла вся центральна частина міста. [45] Особливо постраждав Устилуг в квітні 1881 р., тоді згоріло 130 будинків. [46] Відомо також про значні пожежі в 1828, 1846, 1862 рр. [47]

Після пожеж ХІХ ст. центральна міська ринкова площа зникає. На північ від дороги на Володимир, на місці колишнього паркового комплексу княжни Любомирської, поступово формується прямокутна мережа вулиць, а на південь - променева зі сходженням променів на церкві, що разом з цвинтарем містилася на південній межі міста. На початку ХІХ ст. тут відкрили міське училище з польською мовою викладання, яке закрили після польського повстання 1831 р. В 1832 р. скасували монастир капуцинів, а після наступного польського повстання в 1863 р. в костьолі розмістили церкву. [48] Передача скасованих латинських монастирів військовим і цивільним відомствам супроводжувалась складанням відомостей отриманого майна та описом приміщень.

Про стан устилузького монастиря через 13 років після його закриття в документі 1845 р. читаємо наступне: "Каменное здание, оставшееся по уничтожению капуцинского монастыря. В объеме 45 саженей, вышиною 3,5 саженей, крытое черепицею, заключается в монашеских келиях, 2 залах и комнаты для библиотеки, под этим зданием погреб со сводами. Все сіе здание требует поддержания.При сем здании состоят:а) дом, где помещается монастырская прислуга на длину 5,5 саженя, ширину 4 саженя, крытый черепицей, ничем не занят, без окошек...б) дом одноэтажный. Длиною 11, шириною 5, вышиною 2 саженя. Крытый черепицею, о 5 комнатах, совершенно разрушающийся, под домом погреб". [49]

Черговий середній навчальний заклад - парафіяльне училище - почало працювати в Устилузі в 1875 р. [50] В 1892 р. в Устилузі діяло 3 підприємства, що виробляли кісткове борошно, і свічковий завод. Крім того, налічувалось 13 ремісників. На початку ХХ ст. працювали спиртоочисний та винокурний заводи. [51] Проводячи в 1897 році в Устилузі археологічні дослідження М.Ф. Біляшівський приділив увагу іншим пам‘яткам містечка. На зроблених ним фотографіях, крім городища, можна побачити забудову поселення, капуцинський монастир і портрет його засновниці. [52] Початок ХХ століття ознаменований для Устилуга перебуванням в ньому Ігоря Стравинського. Він народився у 1882 р. в сім‘ї видатного співака Федора Стравинського. 1906 р. Ігор одружився, а 1907 - 1908 рр. збудував в Устилузі будинок, як стверджують, за власним проектом. Будівництво провадив Берштейн. Цеглу з заводу підвозили на вузькоколійці. Стіни утеплювали прошарками вовни. Рояль був перевезений з Петербургу. До 1914 р. Ігор Федорович щороку працював на ньому. Занедбаний без господаря будинок в 1958 р. надбудували другим поверхом, знищивши усі ознаки творчого задуму першого власника. Після цього вирубали садок і в 1962 році спорудили на його місці стадіон. До 1979 р. в будинку ще зберігалися цінні каміни. В 1983 р. планувалося садибу композитора знести і збудувати замість неї будинок культури меліораторів. В 1994 р. вже ж в двоповерховому будинку, де на той час знаходилася музикальна школа, створили музей Ігоря Федоровича Стравинського, який відвідують туристи з усього світу. Тоді ж в червні перед будинком урочисто відкрили погруддя композитора (архітектор В. Приходько, скульптор О. Байдуков). Живого І. Ф. Стравинського до Устилуга радянська влада не пустила, хоча й дозволила йому відвідати Радянський Союз у зв‘язку з 80-літнім ювілеєм. На сусідніх ділянках збереглися житлові (1900 р.) та господарські споруди Носенко - відомого київського адвоката, з яким Ігор був одружений на сестрах Холодовських, та місцевого підприємця Білянкіна.

За переписом 1911 року в місті були міська управа, пошта, телеграф, поштова земська станція, початкова школа, шпиталь доктора Носенка, аптека, 40 крамниць, бібліотека, гуральня, 2 крамниці з горілкою, кредитове товариство, склад дерева, водяний млин, щорічні ярмарки. [53] Перед війною в місті налічувалось 5000 мешканців. [54]

З травня 1915 р. до кінця 1918 р. в Устилузі перебували австро-німецькі війська. В січні 1919 р. його захопили білопольські загони, а 15 серпня 1920 р. – радянські, які у вересні 1920 р. уступили місце білополякам. [55] Містечко вважалося єврейським, кількість населення зменшилася до 4000. [56] Станом на 1937 рік він налічував 4771 мешканця. [57] В польській період панування в Устилузі діяв лісопильний завод, на якому працювало більше 80 робітників, 2 парові млини, семикласна школа польською мовою викладання та приватна початкова єврейська школа. [58] Колишній костьол в 1919 р. був повернутий римо-католикам, [59] а взамін православній общині були виділені кошти на будівництво церкви, яку вони збудували 1920 р. [60]

Петропавловська церква є тридільною дерев‘яною з зовнішніми розмірами в плані 6,4х21 м. Бабинець і апсида на 1,5 м вужчі нави. Нава вдвічі довша своєї ширини. Над бабинцем зведено приземисту восьмигранну дзвіницю під наметовим дахом, а над двосхилим дахом нави – маленьку главку на восьмириковому барабані. Католицькій церкві довелося повертати приміщення капуцинського монастиря до властивого їм стану. До 1939 року їй так і вдалося підняти до попередньої зменшену крутизну дахів, надати відповідну їм форму фронтону. На скільки вони стали нижчими, видно з порівнянь фасадів костьолів в Устилузі і Любартові. Не вдалося повернути двох фігур святих та відтворити інтер‘єри. [61] З приєднання Західної України в вересні 1939 р. до Радянського Союзу тут пожвавішало економічне життя. Цьому сприяло оголошення Устилугу 3 січня 1940 р. районним центром. В ньому почали працювати в 1940-1941 рр. цегельний та шкіряний заводи, кілька майстерень, підприємства по розробці торфу. [62]

 З 22 червня 1940 р. до 20 липня 1944 р. Устилуг був окупований фашистами. На початку 1945 р. працювали паровий і водяний млини, лісопильний завод, електростанція, олійниця, швейна, шевська і столярна майстерні. [63] В 1949 р. Устилуг мав 169 дворів з 578 мешканцями. [64] За роки радянської влади збудовано приміщення для універмагу та ресторану, а також низку житлових будівель.

В 1959 році комісія з представників Державної інспекції архітектурно-будівельної контролю Української РСР обстежила пам‘ятки архітектури костьол і монастир капуцинів. Вони дійшли висновку про загальний незадовільний стан костьолу і добрий стан монастиря. Було рекомендовано відбудувати втрачені деталі пам‘яток і не допускати ніяких його руйнувань. [65] Проте в 1960 р. костьол і монастир розібрали. Давні кургани використали для підсипки низьких місць.

Під час роботи комісії архітекторами Володимиром Петичинським та Георгієм Говденком з науково-дослідного і проектного сектору Республіканських науково-реставраційних виробничих майстерень Держбуду УРСР були проведені обміри та фото фіксація стану будівель монастиря. Ці документи свідчать про значні руйнування пам‘яток, які сталися за часи радянської влади. Особливо постраждав костьол.

За матеріалами генерального плану міста 1967 р. тоді в ньому мешкало 3,9 тис. чоловік. Житловий фонд складав 91 одноповерховий будинок і 15 двоповерхових. Загальна площа міста становила 240 га. З них сельбищними були 102,1 га. Констатувалось, що головна вулиця Дружби мала покриття проїжджої частини зі щебеню і бруківки. Загальна протяжність вулиць - 10,2 км. З них з твердим покриттям - 6,1 км. На проектний період передбачався ріст населення до 8100 чоловік, а територія поселення - 330 га. (В 1993 р. чисельність становить 2375 чоловік). Ріст території намічалось здійснювати в північно-східному напрямку за рахунок орних земель колгоспу "Радянська Україна". Для парку відпочинку було обрано територію вздовж лівого берега р. Луги, а для промислово-складської зони - вздовж правого. Планується перетворити Устилуг в значний транзитний пункт з містким митним переходом до країн західного Європейського союзу, а це примушує приділити більше уваги культурній спадщині міста.

Культурній спадщині Устилуга не пощастило. Перебування його на границі держав, в вирі різного роду воєнних конфліктів, зміна політичної та релігійної орієнтації влади, підтримування в населення ворожого ставлення до «чужих», до їх культурних здобутків, до релігії в цілому, або до окремих її гілок привело до спрямованого нищення пам‘яток. Культурна спадщина Устилуга, зокрема його пам‘яток архітектури і містобудування залишається малодослідженою.

Додаток № 1.

Kontrakt Róży Rozalji Pociejowej z architektą Pawłem Fontaną.

Między JW. Imć Panią Rozalią Pociejową Strażnikową WXL. z iedney a Imć P. Pawłem Fontannim Porucznikiem Artyleryi Litewskiey y architektem z drugiey strony stanęlo pewne y w niczym nieodmienne postanowienie alias kontrakt względem niżey mianowaney Fabryki w ten niżey opisany sposób. JW.Jmć P. Pociejowa Strażnikowa WXL. gdy dla pomnożenia Chwały Boskiey y S. Pańskich Honoru, z milości ku Bogu y pobożności Chrześciańskiey, postanowiła w mieście Uściługu swoim, w województwie wołyńskim leżącym, Kościół y Klasztor dla Zakonników Braci Mnieyszych S. Franciszka Assyżskiego, te iest W. OO. Kapucynów fundować y teraz nieodmiennie intencie swoie do skutku przyprowadzić usiłując, za architekta do erygowania tey całey Fabryki od Fundamentów, y we wszystkich swoich murach należy tego y pożądanego wystawienia tak kościoła jako klasztora y klauzury, obrała sobie pomienionego Jmć P. Fontanniego, aby ten cum omnibus requisitis do tego pilnym dozorem y kosztem swoim wymurował, y wystawił, z którym pomienionym Jmć P. Architektem, ta JW. Jmć P. Pociejowa Straźnikowa WXL. zgodziła się ogółem za całą Fabrykę ze wszystkim tylko klucze oddać, za Zł. Polskich 120000. dico Sto Dwadzieścia Tysięcy, podeymuie się tedy przezeczony Jmć P. Fontanni, od fundamentów erygować y wystawić, in spatio lat siedmiu kościól y klasztor z klauzurą cum omnibus requisitis, w przerzeczonym mieście Uściługu na placu od tey JW.Jmć P. Pociejowey Strażnikowey pozwolonym, w te zaś niżey opisane punkta y kondycie, ten Jmć P. Fontanni tę Fabrykę wystawić powinien według podanego od siebie Abryssu, y od JW. Jmć P. Pociejowy Strażnikowey WXL. Fundatorki y od trzech OO. Kapucynów podpisany y approbowany według którego:

1-mo Kościol z Gzymsem wewnętrznym wygodnym y bezpiecznym na koło, który to kościoł przykryty dachówką z podkładaniem na Fugach gontow wapnem dobrze podrzuconą na wiązaniu mocnym i należytym, z Ankrami wszędzie kędy będzie należało żelaznemi słuszney grubości, y na Faciacie desuper tegoż kościoła krzyż kamienny z postumentem swoim dobrze przyklamrowany, okapy na faciacie wszystkie kamienne u dołu Faciaty odsacka kamienna dla okapy aby muru nie psuło, odrzwi u kościoła kamienne, drzwi do kościoła dębowe futrowane z dobrym zamkiem klamramy y okuciem należytym.

2-do w tymże kościele według czterech kaplic, proporcionalne Ołtarze Dębowe pod oleynym pokostem a piąty Ołtarz Wielki, y dwa małe Ołtarze także dębowe kształtne w ował, które powinny bydz w rogach na kościele przy kancelli Wielkiego Ołtarza, wszystkie te ołtarze na formę OO. Kapucynów Lubelskich albo Lubartowskich robione do małych zaś ołtarzy mensy murowane a środkiem na mensie kamień kwadratu dużego u Wielkiego zaś Ołtarza mensa cała kamienna na postumentach kamiennych, futrowane prętami żelaznemi, tak przy Ołtarzu Wielkim iako y małych Sacrana do wylewania wody bydz powinny, a te Sacrana bydz powinny w framugach małych które na ampułki przy każdym ołtarzu służyć będą. Do Wielkiego Ołtarza gradus dolny podwoyny dębowy grubo zrobiony bydz powinien, a do małych ołtarzy poiedynkowe gradusy, na Wielkim Ołtarzu Tabernaculum Orzechowe według Lubartowskiego z gradusami swemi dębowemi i to Tabernaculum powinno bydz pokoszczone Hińskim pokostem.

3-tio. Tak do kapłic jako y do Sancta Sanctotorum gradus przy kratach poiedynkowy kamienny, y pod kratamy kamień, ieżeli będzie posadzka kamienna, kancella dębowa w kaplicach y przed Wielkim Ołtarzem, y na te kancelle aby się wszystkie całe otwierały kiedy będzie tego potrzeba, te zaś kancelle powinny bydz pokoszczone tak, iak y ołtarze z okuciem należytym y mocnemi zasuwkami żelaznemi, y zamkami mocnemi wposzrodku u małych drzwi kaźdey kancelli, posadzka w kościele y kaplicach dębowa lub kamienna ze Gdańska dobrze osadzona, ławek dębowych w kościele 8, dico ośm, mniey lub więcey według potrzeby, te ławki powinny bydz pokoszczone tak jak ołtarze, Ambona dębowa według formy kapucyńskiey zrobiona pokoszczona, y dobrze mocno osadzona, Chur kościelny z ławką y gradusem przy kracie, krata także na Chorze odsuwana pokoszczona dobrze osadzona, kraty do Oratorium przy Wielkim Ołtarzu z ramami pokoszczone oleynym pokostem tak jak ołtarze, ławki dwie drugie przy Wielkim Ołtarzu także pokoszczone, szafeczka futrowana w Filarze, przy Wielkim Ołtarzu z drzwieczkami pięknemi, pokoszczanemi z zameczkiem swoim mocnym, na konserwacią Olea Sacra, Okien kościelnych No 7, dico siedm, z ramami dębowemi mocno okutemi z gęstemi prętami w Ołow mocno osadzonemi, z bleytronani do zamykania okien, z swemi dobremi zasuwkami żelaznemi, Przy drzwiach zaś kościelnych pod Chorem kościelnym dwie kropielnice garcowe marmurowe dobrze wmurowane także dwie kancelle mniejsze pod Chorem dębowe kościelnym dobrze w mur osadzone z Zamkami należytemi, konfesyonały 4. dico cztery dwa większe przy wielkim ołtarzu, a dwa mnieysze przy drzwiach kościelnych a te konfesyonały powinny bydz dębowe kształtnie zrobione futrowane y zamykane z swoim Okuciem, y wypokoszczone iak Oltarze, dwa małe z kratami żelaznemi, pod Chorem kościelnym przy drzwiach kościelnych, tudzież iedno okno duże z kratą żelazną koło Zakrystyi w kościele z należytym okuciem.

4-to Chur śpiewalny z pulpitem dębowym y takiemyż na koło ławkami, iako pulpit tak y ławki pokoszczanemi z Oknami dwiema y kratami żelaznemi, w nim podłoga należyta, y do okien Okiennice z należytemi zasuwkami.

5-to Zakrystyi 2. dico dwie, z Oknami Okiennicami kratami żelaznemi, w nim podłoga należyta, z których w jedney szafa z szufladami zamczysta dębowa na apparaty y kielichy, tak iako w Lublinie, y w murze z czterema nisko szafkami, tudziesz szafka na mszały z przegrodami, przy drzwiach idąc do kościoła, w drugiey Zakrystyi mnieyszey Lawaterz marmurowy y szafeczka pod oknem na Ampułki ten zaś lawaterz powinien bydz wzdłuź łokci dwa oprocz tego co w mur poydzie, wszerz zaś samey miednicy po trzy ćwierci łokcia, miednica zaś wzwyż głęboka do wody, ma bydz dziewięć calow, spodnia zaś miednica w gląb bydz powinna po siedm calow ten lawaterz powinien bydz z korkami dwiema mosięznemi, dobrze na kit osadzonemi z swoią tablaturą nakoło framugi czarno malowaną, iak marmur z nakryciem tak też malowanem, także z kanałem wygodnym ab extra wyprowadzonym, a nad zakrystią większa izba z oknami, podłoga naleźytą, nad Chorem izba duża z oknami dwiema należytemi, y podłogą dla rzeczy konserwacyj, nad tą zaś izbą powinna bydz wieżyczka na dzwonek w ośm grani z gałką y krzyżem żelaznym y pokoszczona farbą czerwoną dobrze opatrzona y formą dobrą y do niey schodki na górze wygodne, y albo szklana albo miedziana Rura w sklepieniu do spuszczania w Chor rzemienia od Dzwonka.

6-to Zakrystie Obiedwie Skarbiec y sekretne schowania, sklepione bydz powinny jako y chór, a Biblioteka z sufitem gibsowym mocnym, trzy także groby z posadzką ceglaną z oknami y kratami żelaznemi, te zaś groby będą miały swoy korytarzyk y do tego Grobu Fundatorskiego który będzie pod Chorem, powinny bydz z korytarza tego, dwa okna z kratami żelaznemi, pod zakrystią zaś w grobie aby tylko drzwi były z korytarza, y w tych drzwiach okna szklane z kratą żelazną toż y w trzecim małym grobie, zaś ten korytarzyk aby okno oświecało powinno bydz z kratą żelazną pod zakrystią ostatnią małą y drzwi do tego korytarza dębowe zamczyste, tak jako y gornego korytarza, drzwi na schody do grobu, y schody do tych grobow dębowe dobre z poręczami bydz powinny.

7-mo Konwent Cały według podpisanego abryssu powinien bydź ze wszystkiemi przynależnościami, opatrznie i fundamentalnie wystawiony pod którym nakoło powinny bydź piwnice z swoiemi przegrodami murowanemi, sklepione mocno, y wygodne z oknami i kratami żelaznemi, do nich schody zamczyste dębowe wygodne do spuszczania beczek, tak ab extra z dworu, jako intus z konwentu, kiedy potrzeba na dolnym piętrze konwentu tego, we wszystkich oknach ab extra non in claustrum patrzących kraty powinny bydz żelazne, z okienkami należytemi, y zasuwkami żelaznemi, jako y na gornym piętrze nad Fortą i Archivium, u okien tych kraty żelazne bydz powinny.

8-vo w Refektarzu stołow 6, dico sześć dębowych na trzy cale grubyrh bydz powinny z nogami dębowemi należycie i mocno zrobionemi, w kanapie szafa duża y druga mnieysza z zamkami bydz powinna, podłogi tak w refektarzu iako w kanapie na gęstych ligaturach mocne dobrze fugowane być powinny, w Refektarzu ławki na koło dobrze osadzone dębowe, piec duży z dobrych kachli naszego koloru, na koło pieca kamienie do grzania futrowane prętami żelaznemi. Lawaterz marmurowy taki jako y w Zakrystyi, teyże samey miary y wielkości, tablatura w Refektarzu na koło gibsem z farbami marmurkowo trynkowana, takaź sama y w Chorze śpiewalnym Tablatura bydz powinna.

9-no w Westyaryi y Zakrystyi zimowey czyli Oratorium piec na koło niego kamienie do grzania, tak iako y w refektarzu, tudziesz w tey Westyaryi szafa duża z szufladami zamczysta, na chowanie Habitow, także stoł duży skladany z szufladą spodkiem dużą do kraiania habitow, w officynach dolnych piece, gdzie potrzeba także przy forcie komin w Forasteryi szafczasty do pieczenia hostyi y inszych potrzeb.

10-mo Kuchnia wygodna według Abryssu z piecem studnia przy niey, stoly tak w pierwszey kuchni do wydawania ieść, iako i samey kuchni, także y koryto dębowe do mycia przystawek y kociolkow, od ktorego koryta powinien bydz wyprowadzony kanał, dobrze zrobiony aby nie psuł murow, to samo y od Lawaterza Refektarskiego, z trąbami dębowemi a gdzie potrzeba to y miedzianemi do studni zaś koło palczasle mocno okute, z łańcuchem długim wedlug potrzeby y dwiema kubłami dobrze okutemi, z korytem dębowym z klamrami, aby się sama woda wylewała z kubłow, takież drugie koło w piwnicy z lańcuchem, y dwiema kubłami y korytem dębowym z klanrami, tudziesz w piwnicy pralnia dębowa wielka o trzech stępach okuta dobrze, komin do kotła takźe w piwnicy bydz powinien wyprowadzony, kanały zaś wszystkie tak z lawaterza refektarskiego do pralni, y od mieysca potrzebnego aby były razem wyprowadzone, zdaleka od konwentu do swoiey studni głębokiey y szeroko murowaney, posadzka w kuchni pierwszey ceglana iako y w pralni przed kuchnią drewniana.

11-mo Studnia druga w ogrodzie dobrze murowana z kołem y nakryciem, tudziesz Cysterna dobrze murowana z dobrey cegły aby z claustrum od niej woda wychodziła rynnami drewnianemi które powinny na koło Claustrum bydz rozstawione na słupach pod okapem na wierzchu studni każdey, koło grube dębowe klamrowane aby się mur o kubły nie trącał, te zaś dwie studnie iak w kuchni tak y w ogrodzie mają być brane do żywey wody, w Ogrodzie altanki 3 lub 4.

12-mo Na gorney kondygnacyi konwentu infirmarie, z piecami, z tapczanami, z szafkami, iak potrzeba być powinny, Biblioteka z szafami, stołem, szufladami, y kratkami w oknach drewnianemi bydz powinna, Celle wszystkie z tapczanami stołkami stolikami ławkami okiennicami bydz powinny. Dach tak nad kościołem iak nad konwentem, na grubym y mocnym wiązaniu dachowka z podkładaniem gontow na fugach, pod dachowką dobrze wypaloną y aby była dobrze podtrynkowana, pod całym zaś dachem konwentu winna bydz posadzka w kwadrat cienka ceglana na wapno mocno sadzona, w Dachu klasztornym powinny być dymniki dobrze zrobione z okiennicami a w nich okienka małe szklane w ołow oprawne z zawiasami y zasowkami, albo inszym sposobem jako bydz może.

13. Okny wszystkie iako w kościele tak y w konwencie powinny być w ołow gruby szkła dobrego nie zielonego osadzone, z dębowemi ramami Okna na dolnej kondygnacyi ktore ab extra idą powinny w nich bydz kraty źelazne nie rzadkie, tudziesz wszystkie dolne z okiennicami, aże zaś w niektórych officynych na zimę potrzeba okien podwoynych, więc tych wynidzie 18. dico ośmnaście tam gdzie będzie potrzeba.

14. Odrzwi zaś do Forty kamienne a do kościoła zakrystyi iak się wzwyż wyraziło, y do wszystkich odrzwi całey Fabryki drzwi dębowe, y same odrzwi dębowe excepto niektorych officyn dolnych y cel, ale bez excepcyi wszystkie z tablaturami iedno z dębowemi a drugie sosnowemi, tudziesz te drzwi wszystkie oprocz cel y refektarza z zamkani dobremi bydz powinny.

15. Kominy wszystkie dobrze rowno wyprowadzone gladko wytrynkowane bydz powinny, przestrzegaiąc ażeby blisko kominow albo w kominy belek albo tarcic nie wpuszczać dla niebezpieczeństwa ognia, do wszystkich kominkow tudziesz piecow aby były blachy do zamykania, także y w piecu w kuchni, ab extra zaś piecow aby były drzwiczki, z tablaturą drewniane na zawiaskach z zasuwkami żelaznemi.

16. Z konwentu do ogrodu y na podworze schody ceglane albo dębowe schody wszystkie tak w całym konwencie iako y w piwnicach grobach, z poręczami do trzymania się dębowe szerokie na poł łokcia iak potrzeba będzie.

17. To się zaś waruie aby wszystkie belki, krokwy, ołtarze, ławki, szafy, stoły, stołki, drzwi, podłoga, pułap, z suchego to wszystko drzewa było, y to się dokłada aby wszystkich okien tak kościoła, iako dolney y gorney kondygnacyi, konwentu haczki były żelazne do zakładania otworzonych okien, aby ich wiatr nie psuł, y to się dokłada aby po dwa klucze do niektorych zamkow były y klucz ieden generalny ktoryby otwierał wszystkie zamki.

18. Klauzura powinna bydz w fundamentach gruba na połtora łokcia, fundamenta głębokie na poltora lokcia, a gdzie trzeba to y na dwa albo więcey, wysokość klauzury od osadzki pięć łokci y puł, grubości muru odsadzki z trynkiem łokieć y cal, nakryta klauzura powinna być dachowką w karpiową łuszczkę dobrze wypaloną, zaś ta klauzura powinna być szeroka łokci trzysta No 300, y pod węgiełnicę wyciągnione mury rowna zaś gora powinna być pod wagę w klauzurze powinny być wrota na podworze iedne na wierzchu z krzyżem żelaznym same wrota dobrze futrowane we trzy haki każda połowa wrot mocno powinna bydz w mur osadzona z zamkiem.

19. Cmentarz przed kościołem ponieważ niemasz kamienia głazowego, to niech cegłą zędrowką droga środkiem przez niego y schody wysadzone będą.

20. Kropielnice do Churu marmurowe dwie do zakrystyi iedna trzykwartowa także marmurowa, oprocz tych ieszcze cztery kropielnic kwadratowych do inszych officyn także marmurowych.

A ponieważ JW. Jeymć Pani Pociejowa Strażnikowa WXL, dogadzając wszelkiey sposobności Jmć P. Architektowi, więc deklaruie się mu, w tey summie za 120000. Tysięcy z nim zgodzoney ile możnosci wypłacać monetą, a że zaś zwyczaynie dzielić się zwykła summa takowa Ratami wypłacać, więc dzieli się ta summa Złotych 120000. na siedm Rat, jedna rata przypadnie na Rok po Złotych 17142. gro 25 szelagow 2, a znowu tę summę dziełąc 17142 na cztery raty na kwartał iedna Rata przypadnie po Złotych 4285, groszy 21. y szelag 1. takiemi tedy ratami czterema JW. Jeymć P. Pociejowa Strażnikowa WXL. deklaruie się na Rok Jmć P. Architektowi wzwyż wyrażonemu tę summę ogulną wypłacać, a że zaś poczyna się robota w roku 1751. dnia 11. Maja trwać ma przez lat 7. to iest do Roku 1758. do dnia 11 Maja. więc Jmć P. Architekt weżmie pierwszą ratę przy kontrakcie to iest Złotych Polskich 4285. dico Czlery Tysiące Dwieście Ośmdziesiąt pięć, y groszy 21. y szeląg ieden. Drugą ratę takąż w Roku 1751. Dnia 11. Septembris, Trzecią Ratę takąż w Roku 1752. Dnia 11. Januarij Czwartą Ratę takąż w Roku 1752 Dnia 11. Maja. y ten że Jmć P. wzwyż wyrażony Architekt, powinien będzie distinctim z każdey Raty kwitować, y tak consequenier przez 7. lat, ta summa Jemu takowemi Ratami wypłacana będzie. Ae zaś klauzury wzdluż nad Trzysta łokci przyczyniło się łokci 26. dico dwadzieścia sześć, tudzież naznaczyło się aby Cmentarza mury okrągło w Ował były wystawione, y z framugami nie do samey ziemi na stacie, które w nich będą malowane Także przydała się studnia cysterna aby była na boku konwentu, aby do niej z Claustrum rynnami wody z okapow odchodzily, więc JW. Jeymć Pani Pociejowa Strażnikowa WXL. rekompensuiąc to Jmć P. Architektowi, deklaruie mu się za to wypłacić ugodnym sposobem, Złotych Polskich 2000. dico tysięcy dwa, przytym zaś z łaskawego swego respektu Pańskiego, ta JW. Jmć Pani Pociejowa Strażnikowa WXL. deklaruie Jmć P. wzwyż wyrażonemu Architektowi, wydzielić paszą w Puzowie w dobrach swoich, dla bydła Fabrycznego y na zimę siana, słomy, y obroku co możność będzie. Pozwala y to taż JW. Jmć Pani, Jmć Panu Architektowi wolne łamanie kamienia na wapno w dobrach swoich strzyżowskich, także y gruntu do cegly robienia w Strzyżowie Uściługu, a ieżeli będzie potrzeba dla doskonalszych materyałów, to y w Puzowie w dobrach swoich pozwala cegielnię stawiać, wapno cegłę y dachowkę palić. To się zaś waruie Jmć P. Architekłowi, aby obligował robotnikow wszystkich Fabrycznych, aby ci robotnicy brali trunki, chleb, y insze wszystkie Victualia nie gdzie indziey tylko od arendarza uściłuskiego, a inquantumby, zaś ten arendarz, nie dawał sprawiedliwey miary, złe trunki robił, chleb mały y niewypieczony dobrze, tedy mu się naznacza vadium 30, grzywien, aby dał za to na Fabrykę Jmć P. Architektowi, y to sobie waruie strona in quantum by po wystawieniu w Rok tey całej Fabryki, miały się rysy iakie znacznie szkodliwe cum periculo ruinae pokazać w murach, tedy Jmć P. Architekt, obligowany takowe swoim kosztem reparować. Te tedy wszystkie punkta, kondycie, y każdą rzecz z osobna w nich wyrażoną Ichmć Strony obiedwie, to iest JW.Jmć Pani Pociejowa Strażnikowa WXL. una cum successoribus assekuruie a Jmć P. Fontanni etiam z swoiemi successorami wzaiemnie dotrzymać y ziścić sobie przyrzekaią a w przypadku sprzeciwienia się Forum ubi quinarium Dobrom iednak ze swoim, respectuie każdego z Ichmci, contraktujących osoby competens ad respondendum, et praesenti Contraktui in toto satisfaciendum sobie y sukcessorom swoim, amputatis quibus vis iuris diffugiis cum termino peremptorio naznaczaią. Ten zaś kontrakt rękami własnemi podpisawszy, y swemi pieczęciami stwierdziwszy takowey wagi y mocy, iakoby przez nich aklami któremikolwiek autentycznemi koronnemi był roborowany, mieć chcą y deklaruią.

Działo się w Uściługu Dnia 16 Miesiąca Maja Roku Pańskiego Tysiącznego Siedmsetnego Piędziesiątego Pierwszego.

Додаток № 2.

АКТ  ОБСЛЕДОВАНИЯ ПАМЯТНИКА АРХИТЕКТУРЫ

Мы, нижеподписавшиеся, представители Государственной Инспекции архитектурно-строительного контроля  Украинской ССР архитекторы Петичинский В.Б. и Кулагин А.И. в присутствии председателя Устилугского Городского Совета депутатов трудящихся Клеванкина С. М. сего числа произвели обследование состоящего на Госохране памятника архитектуры бывшегокостела и монастыря капуцинов в г. Устилуге, Владимир-Волынского района, Волынской области по ул. Сталина, № 21.Указанный памятник архитектуры является сооружением каменного зодчества, построенного в стиле барокко. Кирпичный, прямоугольный в плане двухъярусный трехнефный объем костела был сооружен в 1747 г. Фасады и интерьер решены в формах барокко. Центральный неф, будучи шире и выше боковых, был перекрыт двухскатной крышей, боковые нефы - односкатной. Позднее к восточной стене костела был пристроен прямоугольный двухэтажный объем, венчающим карнизом объединявшийся в 1-м ярусом костела. Этот объем служил монахам для жилья. Фасады келий решены лаконично без декора.В настоящее время памятник используется (кем): Костел не используется, помещения монастыря используются городским домом культуры и занят под библиотеку, читальный зал и зрительный зал.

Произведенным обследованием установлено:

I - по костелу,

II - по монастырским помещениям.

І. ТЕХНИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ ПАМЯТНИКА

1. Общее состояние памятника: I - неудовлетворительное

II - хорошее

2. Состояние внешних архитектурно-конструктивных элементов памятника:

б) Фундаменты в I и II - в хорошем состоянии, о чем свидетельствует отсутствие в стенах трещин осадочного характера.

в) Цоколи I - в сохранившейся части здания в удовлетворительном состоянии,

II - В хорошем состоянии.

г) Стены и состояние связей

І - разрушена до уровня земли наружная стена западного нефа. Частичная выборка кирпича и четвертей дверных проемов. Незначительные трещины: в северной фасадной стене костела и в арках проходов в разрушенный западный неф; Стены кирпичные, из кирпича размером 29-30 х 14,5-15 х 7 см сложены на известковом растворе. Сохранившиеся стены имеют вполне удовлетворительную прочность. 

ІІ - стены в хорошем состоянии.

д) Перекрытия

I - перекрытия над основным нефом цилиндрические с распалубками над проемами и с подпружными арками толщиной в 1/2 кирпича. Толщина свода 1 кирпич. Перекрытия восточного нефа - полуцилиндрические и сомкнутые, толщиной в 1/2 кирпича. В центральном нефе - в одной распалубке пробоина 1,2 х 1,5 м. Своды требуют зачеканки швов, но состояние их в целом удовлетворительное Перекрытия в помещениях за абсидой - плоские - деревянные в удовлетворительном состоянии.

II - Перекрытия в помещениях - бывшего монастыря - плоские, деревянные, оштукатуренные - в хорошем состоянии.

е) Крыша

I. Крыша над основным и восточным нефами отсутствует. Над помещением за абсидой - временная черепичная -требует ремонта.

II - над бывшего монастырскими помещениями - черепичная по дер. стропилам - в удовлетворительном состоянии.

ж) Главы, шатры, их конструкция и покрытия:  Глав и шатров нет.

3. Внешнее декоративное убранство  

I - На фасадах костела штукатурка в неудовлетворительном состоянии, лепки, скульптуры и живописи на фасадах нет.

II - Здание оштукатурено и окрашено в желтый цвет. Состояние штукатурки удовлетворительное.

4. Состояние внутренних архитектурно-конструктивных и декоративных элементов памятника:

а) Общее состояние: 

I - в сохранившейся части в удовлетворительном состоянии;

II - в хорошем состоянии.

б) Междуэтажные перекрытия, полы, потолки: 

I - полы отсутствуют в основном и боковых нефах. В помещениях за абсидой сохранились деревянные полы только в коридоре в неудовлетворительном состоянии.

II - полы деревянные крашеные, в хорошем состоянии.

в) Стены, их состояние, окраска: 

I - стены имеют выбоины от разрывов снарядов. Конструктивное состояние стен - удовлетворительное. Штукатурка и окраска (побелка) в неудовлетворительном состоянии.

II - состояние штукатурки и окраски вполне удовлетворительное.

г) Столбы, колонны 

1 - разрушены (разобраны) столбы, несшие арки и перекрытие над хорами. Пилоны, отделяющие средние от боковых - в удовлетворит. состоянии.

д)      Двери и окна:  

I. Оконные и дверные заполнения в костеле отсутствуют.

II - В здании монастыря - в хорошем состоянии - позднейших поделок.

е) Лестницы: I - Лестницы на 2-ой этаж, помещенная за абсидой, а также лестница в подвал - кирпичные в неудовлетворительном. состоянии.

II - Лестница в подвал - кирпичная, в неудовлетворительном состоянии. Лестница на 2-й этаж - деревянная - в удовлетворительном состоянии.

ж) Наличники и карнизы. I - Наличников нет, карнизы оштукатуренные по тесаному кирпичу - в удовл. состоянии.

в) Лепные, скульптурные и прочие декоративные украшения

I и II - лепных, скульптурных украшений нет.

и) Штукатурка:

I - известковая – в неудовлетворительном состоянии.

II - известковая - во вполне удовлетворительном состоянии.

5. Живопись:  I - В основном нефе костела под слоем известковой побелки просматривается местами живопись орнаментальная, масляная.

6. Предметы прикладного искусства - нет.

7. Иконостас:   нет

8. Сад, парк, двор, ворота, ограда: вся территория не ограждена. Огражден штахетной деревянной оградой двор бывшего монастыря - занимаемый Домом культуры.

9. Охранной доски нет.

II. РЕМОНТ ПАМЯТНИКА И ПЕРЕДЕЛКИ

I. За время использования памятника произведены следующие ремонтные работы:

а) наружный ремонт   производился только в помещениях бывшего монастыря

б) Внутренний ремонт  производился только в помещениях бывшего монастыря.

2. За это же время произведены следующие перестройки памятника:

а) Территория памятника:   Новые постройки не возводились.

б) Наружные перестройки:  Заделка проемов в связи с перепланировкой помещений

в) Внутренние перестройки:  В помещении бывшего монастыря - перепланировка помещений в связи с размещением Дома культуры.

III. ПРЕДЛОЖЕНИЯ ПО РЕМОНТУ, ОХРАНЕ И ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ПАМЯТНИКА

1.В соответствии с результатами обследования памятника и в целях сохранения его от разрушения представители Государственной Инспекции архитектурно-строительного контроля Украинской ССР предлагают городскому совету г. Устилуг осуществить следующие мероприятия:

возбудить ходатайство о восстановлении памятника архитектуры. Не допускать никаких разборок сооружения.

2. В целях сохранения памятника приняты следующие меры:

Никакие меры не приняты.

Подписи

Використані джерела:

•    < З ПРИВОДУ ТРЬОХ ЛИСТІВ ОЛЕКСАНДРА ЦИНКАЛОВСЬКОГО. ДЕКІЛЬКА МАЛОВІДОМИХ ШТРИХІВ З БІОГРАФІЇ ІСТОРИКА
•    КАМ’ЯНІ ВИРОБИ ЕНЕОЛІТУ-ДОБИ БРОНЗИ З ФОНДІВ ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ >