•    < ДОЛЯ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УСТИЛУГА
•    РЕСТАВРАЦІЯ НА ВОЛИНІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ >

КАМ’ЯНІ ВИРОБИ ЕНЕОЛІТУ ТА  ДОБИ БРОНЗИ У  ФОНДАХ  ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО  ІСТОРИЧНОГО  МУЗЕЮ

 Повна й об’єктивна реконструкція життя давнього населення вимагає наявності та дослідженні всіх матеріальних предметів, що воно після себе залишило. Таку цілісну картину нашої праісторії ми вже не зможемо побачити, зважаючи на масову втрату історичних цінностей, особливо у теперішні часи. Проте комплексне вивчення вже наявних артефактів, що зберігаються у музеях, наблизить до цієї мети.

Дана стаття присвячена категорії виробів племен енеоліту-бронзового віку, виготовлених з каменю (включаючи крем’яні вироби) й, в основному, пов’язаних з озброєнням: сокири, долота, булава, наконечники списів, стріл і дротиків. У фондах Володимир-Волинського історичного музею зберігаються 83 таких предмети. Чимало з цих експонатів -випадкові знахідки на території Володимир-Волинського району, проте більшість їх має точне місце виявлення. Серед таких виробів з фондів музею – 29 кам’яних бойових сокир з просвердленим отвором – знахідок масових, важливих культуровизначальних цього періоду. Типологічні схеми для подібних виробів розроблялися В. Городцовим, А. Брюсовим, М. Зиміною, Д. Крайновим, С. Санжаровим, М. Чернявскі, Я. Рієром, В. Клочком, Я. Махніком, А. Броніцьким, С. Кадровим та ін. Широко відомою є схема А. Брюсова і М. Зіміної, за якою вироби відносяться до 9 типів: 1- трикутні  2-клиноподібні; 3- обушкові; 4 -човноподібні; 5 - ромбічні;6. молотоподібні;7.-булавоподібні; 8 -хрестоподібні; 9 -маточкоподібні [Брюсов, Зимина, 1966].

На цій основі побудована також типологізація за М. Чернявскі, за якою існує кілька груп кам’яних сокир: клиноподібні (серед яких виділяються вироби з округленими обушками та сплощеними); сокири зі звуженими обушками, з обушками, виділеними невеликим звуженням, вироби човноподібної форми, ромбічної (з яких виділено сокири дволезові, однолезові, молоткоподібні); авторами підкреслюється існування перехідних типів сокир [Чарняўскі, Лакіза, 1995]. Відомі й ґрунтовні класифікації польських дослідників [Machnik, 1987; Bronicki, 1991].Для території південного сходу України С. Санжаров виділяє шість основних типів сокир: 1) клиноподібний; 2) молотоподібний, 3) усічено-ромбічний; 4) видовжено-ромбічний; 5) обушково-рубано-робмічний; 6) обушковий [Санжаров, 1992, с. 161]. Варто підкреслити, що, на його думку, такі предмети використовувалися не лише як зброя, але і як знаряддя праці. Основним матеріалом, з якого вони виготовлялися, були такі породи, як базальт, граніт, сланець, діабаз, діорит і дрібнозернисті породи (наприклад пісковик). Для території Білорусі (зокрема Могилівської обл.) типологію кам’яних сокир доби бронзи розробляв Я. Рієр. Опрацьовані ним вироби поділені на такі типи: 1) клиноподібні; 2) молотоподібні; 3) обушкові, усічено конічні; 4) стулчасті; 5) середньо обушкові; 6) овальні; 7) ромбічні; 8) обушкові довго лопатеві; 9) обушкові коротколопатéві [Риер, 1975, 144].На основі цих класифікацій і згруповані артефакти із Володимир-Волинського історичного музею, хоча, варто зазначити, що запропоновані цими дослідниками типологічні поділи не можуть охопити та точно класифікувати всі відомі вироби з Волині внаслідок їх своєрідності й різноманітності.

Причиною ж цього є етнічна строкатість давнього населення цього регіону, виключна важливість цієї контактної зони. Носії численних культур, які мешкали на цій території (лійчастого посуду, пізньотрипільської, проторанньомежановицької, межановицької, стжижовської, східнотшинецької та ін.), залишили після себе різні типи кам’яних сокир.Найчисленнішу групу всіх відомих сокир з просвердленим отвором становлять клиноподібні сокири [Михальчишин..., 2005, с. 365]. Своє широке розповсюдження на нашій території вироби отримали з кінця ІІІ тис. до н.е. і побутували протягом всієї бронзової епохи. Основна їх кількість походить із поховань культур шнурової кераміки [Свєшніков, 1974]. До цієї категорії із фондів Володимир-Волинського музею можна віднести 6 виробів. 5 з них мають заокруглений обушок, одна сокира, яка відрізняється від всіх артефактів великими розмірами (більше ніж в 2 рази), має гостріший верх обушка. Крім того, два екземпляри мають недосвердлений отвір, що вказує на місцевий характер їх виробництва, на виготовленні виробів в дорозі

Варто зазначити, що багато виробів мають перехідні форми, ознаки кількох типів. Зокрема, чотири вироби можна віднести до клиноподібних сокир, хоча у своїй верхній частині вони рівно звужуються, чим нагадують усічено-ромбічний тип, а 1 клиноподібний екземпляр може бути також підтрикутним, але має трохи заокруглений і скошений обушок. Тип ромбічних сокир є набагато менш поширеним на території Східної Європи, порівняно з клиноподібними [Брюсов, Зимина, 1966]. Проте саме на території Західної Волині і Північного Прикарпаття спостерігається їх скупчення. Це підтверджують артефакти з Володимир-Волинського історичного музею. До типу усічено-ромбічних відносяться 4 сокири . Одна виготовлена з опоки, що вказує на використання для її виготовлення кам’яної сировини можливо з Прикарпаття. Ще 3 вироби за формою є ромбічним. При цьому одна сокира загострена з обох боків (дволезова).

Однією з найраніших форм кам’яних сокир вважаються трикутні. В основному вони були поширені на території басейну правих приток Середнього Дніпра і Прип’яті і у верхів’ях приток Дністра. Три сокири з фондів музею відносяться до цього типу. Дві з них виготовлені на уламках колишніх виробів, оскільки на обушку мають вгин від попереднього отвору. При тому, одна сокира не просвердлена, а має лише намічений отвір. Такі вироби, виготовлені на уламках сокир, співіснували в бронзовому віці разом із сокирами інших типів.Шість артефактів мають більш або менш виражену дещо звужену обушкову частину, відокремлену від лезвійної, тому належать до обушкового типу. Знахідки цього типу у верхів’ях правих приток Прип’яті зустрічаються рідко, проте даний випадок цього не підтверджує. Один виріб має скошений до низу обушок, що робить його дугоподібним в профілі. Одна сокира має звужений верх і нагадує усічено-ромбічний тип. Дві знахідки мають грибоподібний обушок, крім того, одна з них має повздовжнє реберце від кінця леза до отвору. Подібні ознаки, а також старанність їх виготовлення, дозволяє віднести досліджувані вироби до парадних, що могли бути символами влади племінної верхівки.Ще один артефакт за типом є молотоподібним (бочкоподібним). Він овальної форми, сплощений зверху та знизу. Уражуюча здатність цих бойових сокир нижча, ніж у клиноподібних, проте вони більш прості у виготовленні і були міцнішими .З Володимир-Волинського району походить суцільно шліфована кам’яна сокира трапецієподібної форми, лінзоподібна в повздовжньому перерізі. З села Маркостав ( Володимир-Волинського району) – кам’яне долото, сильно зашліфоване, прямокутної форми з заокругленими кутами.

Такі вироби можуть бути віднесені до енеоліту.У фондах музею зберігається одна кам’яна булава – ще один тип озброєння населення енеоліту – бронзового віку. Навершя овальної форми, трохи сплюснуте зі сторін; має невеликий отвір. Знахідок цього типу на Західній Волині відомо всього близько десяти. Використовувалися булави не стільки як зброя, а як знаки влади [Клочко, 2006]. У Володимир-Волинському історичному музеї зберігається 20 крем’яних сокир енеоліту – доби бронзи. Виділяється кілька груп цих артефактів. До першої можна віднести 3 вироби — чотирибічні сокири (прямокутні, трапецієподібні), в профілі — підтрикутні. Дві сокири вирізняються зашліфованістю фасу і анфасу, причому профільні сторони залишаються не шліфованими . Один виріб взагалі не шліфований . Такі знахідки відносяться до пізньотрипільської культури або культури лійчастого посуду. Одна сокира є прямокутною, із заокругленими кутами, лінзоподібна в профілі. Всі сторони виробу є суцільно шліфованими. Виготовлений він із світло-сірого кременю, що має немісцеве походження. Один виріб, який за призначенням можна віднести до доліт, є прямокутним видовженим та має суцільно і сильно шліфовані сторони. Такі знахідки є культуро-визначальними культури кулястих амфор [Малєєв, Прищепа, 1998]. До пізнішого періоду — бронзового віку — належать останні вироби. Зокрема, 9 сокир є однотипними: мають підтрикутну форму (обушкова частина і деколи обушкові заокруглені), лінзоподібну – в профілі та різняться між собою розмірами . Такі знахідки можна віднести до межановицької (городоцько-здовбицької) культури. Ще 7 екземплярів належать до трохи пізнішого періоду, можливо стжижовської культури. Ці артефакти — масивніші, мають дугоподібну, овальну, трапецієподібну форму та лінзоподібну в профілі .

Вироби бронзового віку характеризуються малою шліфовкою (в основному вона спостерігається тільки на лезовій частині).У Володимир-Волинському історичному музеї зберігаються десять крем’яних наконечників списів. Серед них, вісім мають виділений черенок, три екземпляри – рівний, один – звужений, решта – розширений (2 з них виділений підокруглий вкінці). Від одного виробу збереглась тільки верхня листоподібна частина. Такі вироби належать до культури шнурової кераміки. Один наконечник має листоподібну форму без виділеного черенка і може відноситись до східнотшинецької культури. Крім того, в музеї зберігається один наконечник дротика. Він має підромбічну форму і тонкий виділений черенок .У фондах наявні 19 крем’яних наконечників стріл бронзового віку. 5 екземплярів модна віднести до трикутних з увігнутою основою, 2 – з вигнутою , 2 – з рівною основою. Сім наконечників мають серцеподібну форму. Ще три вироби мають під ромбічну форму. Аналогії виробам відомі серед знахідок культур шнурової кераміки [Свєшніков, 1974] та в східнотшинецькій культурі [Березанська…, 2004; Ткач, 2009].Таким чином, предмети озброєння з фондів Володимир-Волинського історичного музею представляють типові крем’яні та кам’яні вироби, характерні для культур енеоліту – доби бронзи на території Західної Волині: крем’яні сокири культур лійчастого посуду, пізньотрипільської, кулястих амфор, межановицької (городоцько-здовбицької), стжижовської; наконечники списів, дротиків, стріл культур шнурової кераміки та східнотшинецької; суцільно шліфовані кам’яні сокири енеоліту, кам’яні бойові сокири з просвердленим отвором бронзового віку, булава.

В основному сировиною для крем’яних артефактів були виходи західноволинського кременю, в одичному випадку – родовища сусідніх територій. Звертає увагу те, що багато знахідок є парадними і могли бути символами влади у місцевого давнього населення. Це підкреслює важливість території Володимир-Волинського району як теритрії, на якій проживали розвинуті племена, що  переживали активні суспільні процеси.

Каталог кам’яних виробів енеоліту -доби бронзи з фондів Володимир-Волинського історичного музею

Література :

1.Березанська С. С., Гошко Т. Ю., Самолюк В. О. Колективне поховання тшинецької культури на р. Горинь // Археологія. –  2004. – №1. – С. 111-124.

2.Брюсов А. Я., Зимина М. П. Каменные сверленные боевые топоры на территории европейской части СССР // САИ. – Вып. 4-4. – № 6. –  М., 1966.

3.Клочко В. І. Озброєння та військова справа давнього населення України.– К., 2006.– 336 с.

4.Малєєв Ю., Прищепа Б.  Нове поховання культури кулястих амфор на Рівненщині // Волино-Подільські археологічні студії.– Л., 1998.– С. 123–128.

5.Михальчишин І., Охріменко Г., Маркус І. Бойові кам’яні сокири Північного Прикарпаття і Волині // Археологічна спадщина Яна Фітцке.– Луцьк: Волин. обл. друк., 2005.– С. 364-385.

6.Риер Я. Каменные топоры эпохи бронзы из могилевского Поднепровья // Сов. археология.– 1975.– №3.– С.141-148.

7.Санжаров С. Каменные сверленые топоры-молотки Донбасса // Рос. археология.– 1992.– №3.– С. 160-176.

8.Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку ІІ тисячоліття до нашої ери.– К.: Наук. думка, 1974.– 208 с.

9.Ткач В. Крем’яні вістря тшинецько-комарівської культури з Дубенщини // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії Волині. – Вип. 30. – Луцьк, 2009. – С. 11-14.

10.Чарняўскі М. М., Лакіза В. Л. Знаходкі каменных свыдраваных сякер на Панямонны // Гістарычна-археалагічны зборнік.– Мн., 1995.– № 7.– С.46-59.

11.Bronicki A. Późnoneolityczne i wczesnobrązowe toporki kamienne z obszaru województwa Chełmskiego // Schyłek neolitu i wczesna epoka brązu w Polsce środkowowschodniej. — Lubelskie materiały archeologiczne. – T. VI. – Lublin, 1991. – S. 297-340.

12.Machnik J. Kultury z przełomu neolitu i epoki brązu w strefie Karpackiej // Prace Komisji Archeologicznej Polskiej Akademii Nauk. Oddział w Krakowie. – Nr. 26. – Kraków, 1987.

 Ігор Маркус, завідувач відділу охорони пам’яток історії та культури Волинського краєзнавчого музею,м.Луцьк

•    < ДОЛЯ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УСТИЛУГА
•    РЕСТАВРАЦІЯ НА ВОЛИНІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ >