У сімейному архіві Наталії Назарівни Грабарчук-Цинкаловської, племінниці О. М. Цинкаловського зберігаються листи шановного вченого до рідньої сестри Олени Миколаївни Грабарчук.
Темою для нашого реферату стали три листи(датовані:І- 1 березням 1927р. ІІ- 27 травням 1927 року, ІІІ- 22 листопада 1928 року та одна поштова картка (відправлена з Варшави у 1927 році). Тобто це- найдавніші листи від Олександра Миколайовича котрі збереглися в Наталії Назарівни. Уважне вивчення цих письмових свідчень дало поштовх до деяких міркувань. На лицьовому боці картки поштової,як це і прийнято - круглий штемпель поштовий,з датою відправки, зокрема дата 21-22, пункт відпраки картки - Варшава,літера "А" та рік - 1927. Поштова марка вартістю 10 грош. Адреса отримувача -Wlodzimier-Wol..ul. Ostrowiecka W . P. Lole Cynkalowski (Олександр Миколайович Льолею називавсестру- Олену Миколаївну .Під написом польською "Nadawca" трохи вже стертий часом начерк олівцем: Warsz...Podw...le 17 "Укра...Niw...". Не викликає сумніву дата відправки цієї поштівки - 1927 рік, так як в її нижній частині значаться офіційні вихідні дані тодішньої друкарні де виготвлялася поштівка і вказано наклад -до 10 млн.одиниць. У лівому кутку навкісний напис - Кланяйтесь Широцькому. У правому верхньому - вказано:" Мій адрес:-Warszawa. Podwale 17 "Ukrains...Niwa". Подамо текст поштівки із збереженням авторського стилю:"... Милая Льоля. З огляду на те, що ми стали на тверду позицію, а тому перші часи мені буде дуже тяжко, на компроміс ми не підемо і вони дуже цим занепокоєні, хочуть (далі слово нерозбірливо написано)...нас повернуть, але ми не підемо поки не дадуть стипендії...Я особисто лишаюся в Варшаві і буду продовжувать боротьбу. Твій О. Цинкаловський.” Отже,щоб сьогодні зрозуміти зміст цих декількох рядків написаних двадцятидевятилітнім українським студентом, емігрантом, колишнім молодшим офіцером армії УНР, попробуємо здійснити хоча б побіжний огляд тих подій, котрі відбувалися у тодішній державі протягом 1925-1927 років. На території Польщі після Першої світової війни перебувало понад тридцять тисяч українських політичних емігрантів: – професорів, дипломатів, війскових, бувших урядовців С. Петлюри та П. Скоропадського, та й узагалі всіх хто мав стосунок до УНР, і не хотів полишатися на Радянській Україні. Звісно вони у великих містах-Кракові, Варшаві, інших воєводських центрах створили відповідне емігрантське середовище.Багато хто в емігрантських колах сподівався ще на українсько-польську співпрацю у рамках договору ”С. Петлюра – Й. Пілсудський”.
В 1921 році в Ланцуті, таборі для інтернованих українських військовиків та бувших петлюрівських урядовців, відкрито Український Народний Університет. Ректором обрали професора В. Біднова. В Університеті організовали декілька факультетів історико - філософський; математично - природничий; економічний та війсковий. Читати лекції і проводити заняття було кому,бо практично весь викладацький та професорський загал колишнього Камянець - Подільського Університету перебував у цьому таборі. Але Народний Університет проіснував не більше року, тому, що у 1922 році табір у Лянцуті, як і інші табори для інтернованих українців ліквідовувалися. В 1923 році у Варшаві відбувся перший зїзд української еміграції. З 1925 року кількість українців котрі навчалися в вищих навчальних закладах Польщі, зокрема Університетах, становила понад дві тисячі студентів. Українська молодь у Польщі створила дві студентські самоврядні організації, котрі функціонували цілком легально - Союз українських студентів - емігрантів та Українську студентську громаду (УСГ). Олександр Цинкаловський був членом УСГ. Про це він згадує у своїй біографії: “...Моральну і матеріальну допомогу мені давали Українська студентська громада й Братня поміч...”
У першій чверті двадцятого століття у Польщі сталося дві події котрі суттєво вплинули на міжнаціональні стосунки між українцями та поляками.В 1924 році набрав чинності Закон про обмежене вживання української мови в офіційних органах, судових установах західноукраїнських областях ,де проживала значна кількість українського населення. А міністр освіти С. Грабський заклав “реформатрські ідеі”, аби поступово, українські школи перевести виключно на польську мову викладання. В 1925 році зліквідовано у Львові «таємний український Університет.» Відповідно ці заходи влади відразу ж зіштовхнулися з політичною протидією і української еміграції. Зокрема створеного у 1923 році представницького органу політеміграції- Українського Центрального Комітету. Тому багато хто з емігрантів, а також представників клерикальних кіл Української Православної церкви у Польщі почали здійснювати заходи у державних колах на те, аби українці мали офіційний доступ до вищої школи За те, аби організувати у Варшаві вищу Православну Богословську Академію виступала тодішня українська еміграція. Як ми зазначали вона була надзвичайно чисельною.А одним із ініциаторів та беспосереднім виконавцемцього задуму був митрополит Юрій який звернувся з пропозиціями на цю тему до Міністерства Ісповідань та Освіти. Але митрополлит не дожив до дого дня коли урочисто при Варшавському Університеті відбулося відкриття восьмого лютого 1925 року Православного Богословського відділу, або як його називали Студіуму Православного богословя Дещо пафосну промову, налаштовану на подальше примирення та порозуміння з українськими студентами виголосив на відкритті Ректор Університету професор Ф. Кржишталович: "...Дух народу, наші традиції, наша культура, -виголосив у вступному слові професор,-робили, те, що Польща ніколи не знала релігійних утисків. І зараз ніхто не думає заперечувати прав інших Ісповідань, бо це такі засади польської ідеології"...( Духовна Бесіда, ч.4, 1925 рік).
Згідно з " Пляном лекцій в зимовому й весняному тримеместрах 1925 р.", студенти Православного Богословського відділу вивчали Старослвавянську граматику (читав професор С.Смоленський); Історію польської літератури 17 ст. (проф.Б.Губринович); Еллінізм і юдаїзм ( проф.Ф.Зелинський); Грецьку історичну граматику (проф.А.Крокевич); Релігійні відносини в новій Польщі (проф.В.Смоленський); Пастирське богословіє Православної церкви (митрополит Діонісій) - до речі цей практично, єдиний релігійний предмет вказував на приналежність цього факультету. Крім того на цьому відділі була тільки одна теологічна кафедра Отож сподівання деяких урядовців – що буде створено факультет релігійного спрямування, який готував би виключно священників для Західної України не справдилися. І даний факультет став “світським”, який готував майбутніх істориків, літераторів тощо. Дещо пізніше перелік дисциплін, котрі викладалися на цьому відділені було трохи змінено. Зокрема чотирьохрічні студії студентів влючали Загальну історію церкви, Біблійну археологію, основне богословя, Християнську філософію, патрологію, старословянську мову і палеографію, староєврейську мову .Крім того студенти довільно вибирали за бажанням і прослуховували курс лекцій чи з педагогіки або з філософії. На другому курсі вивчали -Св.Письмо (Старого та Нового завіту),догматичне богословя,Патрологію,Зашальну історію церкви,Церковну археологію і мистецтво,загальне право. На третьому курсі- Св.Письмо, історію православної церкви в Польщі, Церковне право, Літургіку, Християнську Соціологію, суспільні дисципліни. На четвертому- Моральне Богослов"я, Пастирське Богословя, Порівняльне Богословя, Сектознавство, Гомілетику. Мови викладання - українська, польська. Лекції читалися польськими викладачами та професорами. У 1926 році запрошено до Університету колишнього ректора Камянецького Держаного Українського Університету (діяв в часи українського відродження Республіки), І. І. Огієнка. Професор очолив кафедру Старословянської мови і Палеографії. В 1928 році з Праги запрошено професора О.Г.Лотоцького -кафедра Історії Православних Словянських церков. В 1929 році О.Лотоцького призначено директором Варшавського "Українського Наукового Інституту" офіційне відкриття якого відбулося 07 березня 1930 року.
В 1925 році на Православний Богословський відділ Університету зараховано Олександра Миколайовича Цинкаловського. Без сумніву, хоча це тема окремого дослідження, у волинянина О.Цинкаловського було чимало друзів та знайомих серед емігрантів (можливо навіть і військових), які проживали у Варшаві та її околицях. Ось вам і середовище в яке поринув володимирський студент. “...Я особисто лишаюся у Варшаві,і буду продовжувать боротьбу” ( З поштівки 1927 р.) Зміст цих рядків полягає напевне в тому,що Олександр Миколайович під впливом оточуючих його українців вирішив зайнятися політичною діяльністю напередодні виборів до Сему та Сенату (1928 р). Можливо у нього виникали якісь непорозуміння з польськими шовіністами, або з студентами –радикалами, чи навіть з поліцією. Звісно, багато моментів з студенстського життя вченого й досі залишається невідомим. Тому відразу ж приписувати йому “активну політичну боротьбу, як свідомому українцеві”, на наш погляд передчасно. Але, застерігаю, це тільки наше припушення, яке потребує подальшого дослідження.
Вірогідно, вже в 1927 році, О.Цинкаловський як студент , працював у редакції української газети “Українська Нива”, котру організовано в 1926 році. Газета деякий час друкувалася у Варшаві. Адресу редакції газети він подає на поштовій листівці адресованій до сестри у Володимир. Вчитися і мати десь постійну роботу у Варшаві, котра на той час як і вся держава переживала економічну депресію та повоєнний занепад було надзвичайно важко - тисячі поляків вишукувалися щосвітанку біля місцевих бюро, котрі надавали кількохденний заробіток.”...А в Варшаве я как нибуть з горем пополам перебюся...”(З листа від 22.11.1928 р.)
Жив майбутній історик бідно. До речі, вже у зрілі роки, проживаючи у Кракові, будучі визнаним дослідником та вченим, Олександо Миколайович також був дуже скромним. (згадує Наталія Назарівна Грабарчук). Тих випадкових заробків в газетах чи інших місцях де доводилося йому працювати ледь-ледь вистачало на надзвичайно скромні обіди та скупі сніданки. На снідання скибка хліба з маргарином та чай. Обіди з рідкою зупою та кашею чи картоплею з олією. Про це він пише і розповідає під час приїздів у Володимир-Волинський Олені Миколаївні. Рідна сестра та її чоловік Назарій Грабарчук для Олександра Миколайовича були єдиними людьми якім він вірив та надзвичайно любив. “ ...і праці маю багато. До тог ж екзамени...і колоквіуми, аж 9 зразу і прийдеться сидіти і сидіти” ( Лист від 1.березня 1927 року. Залишається поки що, не виясненим рядок у цьому ж листі”... а як скінчу, то прийдеться ще довго працювати, тому що я вступив на “Інститут Сходній”. Що мав на увазі історик, який навчальний заклад чи факультет? Можливо це була робоча, тимчасова, назва майбутнього “Українського Наукового Інституту”, котрий через рік –півтора очолив О.Лотоцький. Звісно основним бажанням О.Цинкаловського як студента було- якнайшвидше закінчити курс навчання , найти місце постійної праці і по можливості зайнятися науковою діяльністю:"...Работу, я даже если бы нашел взять не могу.Так как это бы значило не окончить в этом году факультет..наші студенти, які скінчили в цьому році дістануть дипломи і посади, а мені все...так обридло, что жду не дождусь, когда все это кончится…” (так в листі)
Проживали студенти богословського факультету в інтернаті -гуртожитку по вулиці Бєлянській ,9, в 1928 чи 1929 році гуртожиток переселили в інший будинок, також у Варшаві, але у районі котрий називали “Прага” . Цим будинком-інтернатом повністю опікувалося Міністерство ісповідань та Освіти. Лист О. Цинкловського, датований 22 листопадом 1929 року підтверджує цей факт: “... Работы будет так много, что на Рождественские празники я приехать не смогу т. к. буду собирать материал для дипломной работы, которую думаю написать за 5-6 месяцев…такое количество работы я могу сделать в подходящих условиях и обстановке. Во Владимире ни того ни другого у меня не имеется. Живу я сей час на Праге. Очень далеко от Университета, а бывать там нужно два раза в день, конечно пешком это сделать невозможно, ну и вот новый расход на трамвай. Пишите по адресу: Warszawa, Praga, ul. Stalowa, 24, 13…”
По закінченню Університету у Варшаві Олександр Миколайович Цинкаловський займається науковою діяльністю.
Автор висловлює глибоку вдячність племінниці О.М.Цинкаловського Наталії Назарівні Грабарчук –Цинкаловській за надану можливість ознайомитися з листами вченого .
Використані джерела:
1.Поштова картка О.Цинкаловського до О. М. Грабарчук 1927 року
2.Лист О. Цинкаловського до О. М. Грабарчук 1 березня 1927 року
3.Лист О. Цинкаловського до О. М. Грабарчук 27 травня 1927 року
4.Лист О. Цинкаловського до О. М .Грабарчук 22 листопада 1928 року
5.Зайцев О. Ю. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі (1922-1939)// УІЖ.-1993. №1.-С.72-84.
6.Лозинський М. Теперішній стан будови Української держави і задачі західноукраїнських земель.- Женева, 1924;
7.Швагуляк М. Суспільно- політична ситуація у Західній Україні на початку 30-их років ХХ століття// Записки НТШ.-Львів.-1991.-Т ССХХІІ.-С.111- 140.
8.Освітня діяльність української еміграції в таборах інтернування армії УНО у міжвоєнній Польщі// Грані.-2004. №5.- С.59- 60.
9.Пісоцький А. Епістолярна спадщина О.Цинкаловського.// Минуле і сучасне Волині:Олександр Цинкаловський і Волинь. Матеріали ІХ наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 року. Луцьк. 1998.- С. 55- 58.
Володимир Стемковський, директор історичного музею, місто Володимир-Волинський