Особливе місце у дослідженні минувшини польської державної поліції Другої Речі Посполитої займає період, що настав з розпадом комуністичної системи наприкінці 1980-х років.
Ця подія започаткувала посткомуністичний етап (1990-ті роки – початок ХХІ століття) у вивченні органів внутрішніх справ. Саме в цей час відбувається найбільш повне висвітлення становлення, організації та діяльності поліцейських структур Польської держави у міжвоєнний період. Серед спеціальних праць польської історіографії, присвячених організації та різним сторонам діяльності органів державної поліції Другої Речі Посполитої, можна виокремити праці, авторами яких є П. Завільський [1], А. Пеплонський [2], Я. Кутта [3], А. Місюк[4-9], Б. Каузер [10], П. Маєр [10], З. Сємак [10], К. Філіпов [11], М. Мончинський [12], Т. Строгульський [13], Г. Скжечовський [14], Р. Літвінський [15-22] та Б. Спренгель [23-25]. Найбільш монументальними та вичерпними є монографії та статті А. Місюка та А. Пеплонського – працівників Вищої школи поліції у м. Щитно. Науковці розглядають становлення та діяльність державної поліції Другої Речі Посполитої, її роль у суспільно-політичному житті, а також регіональні особливості діяльності, в тому числі і на теренах Волинського воєводства. Монографія А. Місюка на сьогоднішній день є єдиним дослідженням яке якнайповніше представляє історію польської державної поліції протягом усього міжвоєнного двадцятиліття. На основі проблемно-хронологічного, синхронного, порівняльно-історичного та методу періодизації автор окреслив становлення, організацію та практичну діяльність державної поліції Другої Речі Посполитої [6].
Праця є цікава тим, що містить відомості про становлення органів внутрішніх справ в Західній Волині у 1919-1921 роках, а саме подає процес переходу службових повноважень від поліцейських структур, що функціонували в період Цивільного управління східних земель та Цивільне управління Волинських земель і Подільського фронту до новоутворених підрозділів державної поліції. Книга А. Місюка допомагає встановити кількісний склад особового корпусу органів внутрішніх справ у Волинському воєводстві, його територіальну структуру від воєводського управління поліції у м. Луцьку до службових постів у гмінах. Автор звертається також до проблеми фінансування органів внутрішніх справ, відмічаючи систематичне недофінансування поліцейських структур з державного бюджету Другої Речі Посполитої [6, s. 92]. Надзвичайно цікавим аспектом праці монографії є характеристика ролі, місця та значення державної поліції у структурі державного апарату. За твердженням А. Місюка, на початковому етапі становлення польської держави склалась думка про те, що „хто має вплив на поліцію, той має вплив на державну політику” [6, s. 114]. У численних наукових статтях вищезазначений автор піднімає питання функціонування окремих поліцейських інституцій, насамперед слідчої служби та кримінальної поліції. Дослідник прослідковує також заходи з реорганізації центральних та регіональних підрозділів МВС у тому числі і на Західній Волині. Дослідження А. Пеплонського є вагомим доповненням до вищезазначеної монографії А. Місюка в контексті показу основ діяльності поліції, організації її діяльності у міжвоєнний період [2].
Книга А. Пеплонського написана з залученням широкого кола раніше невідомих матеріалів. У дослідженні змальований генезис органів поліції новоствореної польської держави. Монографія детально характеризує структуру Міністерства внутрішніх справ (МВС), завдання що покладались на нього на різних етапах функціонування держави. Значну увагу автор звертає на відділ інформації МВС, визначає його винятково важливе місце на початках діяльності поліцейського корпусу. Описані структура політичного відділу (департаменту – О. Р.) МВС та основні напрямки його діяльності [2, s.28-36]. У книзі охарактеризовані завдання, структура та засади роботи Головного управління державної поліції у Варшаві, його територіальних підрозділів, у тому числі й Волинського воєводства, проблеми кадрової політики. Окремий розділ монографії А. Пеплонського присвячений організації політичної поліції, її структурі, шляхам та методам діяльності. Особливо цінним для розкриття теми дисертації є характеристика у книзі „українського реферату” (сектору – О. Р.) в контексті функціонування політичної поліції[2, s.129-131]. Автор порушує також проблему боротьби поліцейських підрозділів з проявами антидержавної діяльності, співпраці органів внутрішніх справ з спеціальними інформаційними службами у війську. У праці М. Мончинського розкрито нормативно-правові засади діяльності польської поліції [12].
На їх підставі автор детально характеризує структуру Головного управління державної поліції, окружних (воєводських) та повітових поліцейських підрозділів, а також низових ланок. Оперуючи значною джерельною базою, М. Мончинський розкриває складне питання взаємин органів внутрішніх справ з структурами державної адміністрації, прокуратури та суду. Дослідник подає статистичні відомості про чисельність поліцейського корпусу Західної Волині загальнодержавному контексті, його керівний склад. Значна увага приділена службовим обов’язкам правоохоронців. У рецензії на вищезгадувану монографію М. Мончинського, Р. Літвінський зазначив, що незважаючи на певні недоліки (невикористання у праці усіх позицій із списку літератури, а також неточності при поданні прізвищ окремих осіб з керівного складу поліції – О. Р.) дослідження є „вартісною науковою позицією, яка розширює вивчення минувшини державної поліції Другої Речі Посполитої” [16, s. 214].Детальна характеристика корпусу державної поліції міжвоєнної Польщі, його діяльності міститься у монографії вищезгадуваного Р. Літвінського [22]. Автор розкриває процес формування корпусу. При цьому він особливу увагу звертає на умови прийняття кандидатів до лав поліції, характеризує їх національну та релігійну приналежність, попередній рід занять. Окремі розділи дослідження присвячені службовим взаємовідносинам між членами поліцейського корпусу, мотиваційним чинникам їх діяльності, приватному життю, регіональній специфіці функціонування органів внутрішніх справ. На сторінках монографії розкриті питання обмундирування та озброєння підрозділів службовців поліції, принципи „аполітичності” поліцейських, особливості попереджувально-репресивної діяльності.
Цінними для нашого дисертаційного дослідження є додатки з монографії Р. Літвінського, де у хронологічному порядку уміщений керівний склад державної поліції Волинського воєводства, а також список усіх загиблих поліцейських регіону [22, s. 541-556]. Особливої цінності праці надає значна джерельна база, де уміщені фонди 14 архівних установ! Автор окрім центральних польських архівів використав матеріали Державного архіву Львівської області, Державного архіву Тернопільської області, фонди Інституту імені Ю. Пілсудського у Лондоні та Польського інституту і музею імені генерала Сікорського у Лондоні [22, s. 511-513]. Р. Літвінському належить чи не єдина наукова розвідка, про організацію та діяльність польської державної поліції на теренах Волинського воєводства у міжвоєнний період [21]. Автор розкриває генезис поліцейських структур у Західній Волині, акцентуючи увагу на зволіканні з вирішенням фінансового та кадрового питань. Р. Літвінський стверджує, що ситуація у Волинському воєводстві була винятково несприятливою для становлення та функціонування державної поліції. Він доводить, що місцеве населення протягом усього міжвоєнного двадцятиліття демонструвало опозиційну налаштованість щодо польської влади, в тому числі і до органів внутрішніх справ. Хоча, на нашу думку взаємовідносини між поліцією та місцевим населенням не завжди характеризувались неприязню.
Джерела, що зберігаються у фондах Державного архіву Волинської області, Державного архіву Рівненської області та Державного архіву Тернопільської області нерідко свідчать протилежне. Цінності вказаній статті надають статистичні матеріали. Вони інформують про особовий склад поліції та кількість її основних структурних одиниць, динаміку розкриття поліцією найважливіших злочинів на території краю впродовж періоду, що досліджується у дисертації. У статті Р. Літвінського представлена також територіальна організація слідчої та політичної поліції на території Західної Волині [21, s. 189].Становлення органів внутрішніх справ у Другій Речі Посполитій знайшло своє відображення в монографії Г. Скжечовського. На думку дослідника, початок створення поліцейських структур новонародженої польської держави слід відраховувати від створення громадської сторожі м. Варшави у 1914 році [14, s. 63]. У книзі Г. Скжечовського описується також процес об’єднання міської міліції та комунальної поліції у єдину уніфіковану структуру – державну поліцію. Автор характеризує організацію польової жандармерії яка у 1918-1920 роках виконувала правоохоронні функції в Західній Волині. Г. Скжечовський звернувся також до важливої проблеми співпраці органів державної влади з підрозділами поліції та війська. У монографії описується мілітаризація поліцейського апарату та його протидія діяльності легальних та нелегальних політичних організацій [14, s. 122-127]. Праця Г. Скжечовського ґрунтується на широкому джерельному матеріалі. Автор використав не лише фонди центральних архівних установ Республіки Польща, але й джерела, що зберігаються у низці державних воєводських архівів у Бидгощі, Кенштині, Катовіцах, Кракові, Торуні та Познані.
Для дослідження функціонування підрозділів поліції у Західній Волинського цікавими є (у порівняльному плані – О.Р.) праці Я. Кутти [3], Р. Літвінського [18 П. Завільського [1] та Б. Спренгеля [23, 25]. Наукова праця Я. Кутти розкриває складний процес становлення, організації та функціонування поліцейських підрозділів на території Вєлькопольського воєводства та на Помор’ї. У монографії про поліцію люблінського воєводства 1919-1939 роках Р. Літвінський вдався до порівняння не тільки умов становлення підрозділів органів внутрішніх справ різних регіонів Другої Речі Посполитої, а й стосунків поліції з державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування. Спираючись на проблемно-хронологічний метод автор детально простежує нормативно-правову базу функціонування державної поліції міжвоєнної Польщі. Окремо висвітлюється діяльність слідчого та політичного підрозділів органів внутрішніх справ. Дослідження Р. Літвінського спирається на значну джерельну базу. Автор використав матеріали Архіву Нових Актів, Центрального військового архіву, Державного архіву Люблінського воєводства, Державного архіву у м. Сєльдце, Архіву Яна Стецького, що зберігається у бібліотеці Католицького університету ім. Івана Павла ІІ у Любліні [18, s. 317-318]. Важливою для дослідження органів внутрішніх справ в Західній Волині є стаття П. Завільського, де згадується про участь поліцейських Лодзького окружного управління державної поліції у формуванні правоохоронних структур Західної Волині у 1920-1921 роках [1].
У монографіях Б. Спренгеля знайшла своє висвітлення організація державної поліції у м. Торуні та воцлавському повіті Вєлькопольського воєводства [25]. Автор піднімає питання функціонування різних формацій котрі відповідали за стан громадської безпеки у регіоні а саме – народної сторожі, крайової жандармерії та комунальної поліції. Дослідження Б. Спренгеля детально описує територіальну організації поліції, розкриває кадрове питання, стан матеріально-технічної бази, специфіку практичної діяльності органів внутрішніх справ. У іншій праці Б. Спренгель розкриває питання участі представників національних меншин Другої Речі Посполитої, в тому числі й українців, у діяльності органів внутрішніх справ [24]. Автор вказує на беззаперечну перевагу поляків римо-католицького віросповідання серед правоохоронців. Він наголошує, щопредставники інших національностей рідко могли отримати службове підвищення. Початки поліції у Західній Волині в контексті становлення загальнопольських органів внутрішніх справ описав Т. Строгульський [13]. До маловивченої, як на сьогоднішній час, теми участі поліції в охороні східного кордону Другої Речі Посполитої звернулись у своїх дослідженнях Л. Гроховський [26], Я. Прухвіч [27], Г. Домінічак [28], Я. Тюлішка [29] та Р. Літвінський [19].Г. Домінічак наголошує на непростих умовах діяльності службовців державної поліції Волинського воєводства на східному кордоні, що здійснювалася головним чином у 1923-1924 роках. При цьому автор стверджує, що органи внутрішніх справ залучалися до охорони кордону ще з осені 1920 року. Це було пов’язано з укладенням попередньої мирної угоди між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою та Другою Річчю Посполитою 12 жовтня 1920 року у Ризі. Однак, поліція як самостійна одиниця – без допомоги таких воєнізованих формувань, якими були митні батальйони та прикордонна сторожа – несла прикордонну службу лише протягом 1923-1924 років [28, s. 94-99]. На момент впровадження Постанови Ради Міністрів від 23 травня 1923 „Про доручення державній поліції виконувати обов’язки у сфері охорони східного кордону Речіпосполитої” органи внутрішніх справ були не підготовлені до нових завдань. На думку Г. Домінічака, термін відведений на перехід повноважень від прикордонної сторожі до структур державної поліції був надзвичайно короткий, що не могло не позначитись на якості виконання службових обов’язків [28, s.100]. Я. Прухвіч описує незадовільні умови, що впливали на рівень несення поліцейськими служби з охорони східного кордону.
На думку автора, ними були нестача справного телефонного сполучення, зимового обмундирування, використання у професійній діяльності непристосованих для розміщення приміщень постів [27, s. 65]. Аналізуючи заходи поліції з ліквідації проявів контрабандної діяльності, Л. Гроховський дійшов висновку, що саме система охорони державного кордону була одним з важливих чинників, який визначав внутрішню безпеку та стабільність Другої Речі Посполитої протягом усього міжвоєнного періоду [26, s. 40-41].Дослідження Р. Літвінського узагальнює попередні напрацювання істориків у питанні охорони державною поліцією східного кордону Другої Речі Посполитої, в тому числі, і на ділянці прилеглій територіально до Волинського воєводства. Автор чи не вперше у польській історіографії виокремлює чотири періоди охорони східного кордону після підписання Ризького мирного договору 1921 року [19, s.70-72]. Наукова розвідка автора спирається на джерельні матеріали, що відклались у фондах Архіву Нових Актів у Варшаві, а також у збірках Державного архіву Тернопільської області і є цінним для нашого дисертаційного дослідження Таким чином, підсумовуючи напрацювання з теми дисертації, можна бачити, що в науковій літературі нагромаджено певний фактологічний матеріал.
Йому властиві спроби прослідкувати процес зародження й розгортання діяльності польської державної поліції у Західній Волині впродовж 1919-1926 років. Досліджувана нами проблема вивчалась і вивчається польськими науковцями. Однак, варто відмітити, що питання історії поліції Волинського воєводства у переважній більшості випадків розглядається лише в контексті функціонування польських органів внутрішніх справ в загалом. Крім того, нерідко увага концентрується на подачі вже відомого матеріалу. Практично не розроблені питання діяльності поліції у регіоні впродовж 1919-1920 років. Відсутні узагальнюючі праці, де б у комплексі були розглянуті перші кроки становлення, зміст та результати діяльності поліції у Західній Волині, особливості територіальної структури органів внутрішніх справ, діяльності слідчого та політичного підрозділів, ролі поліції в суспільно-політичному житті краю. Отже, тема не втратила своєї актуальності, а тому й надалі існує потреба об’єктивної та ґрунтовної її розробки в загальному контексті вивчення історії Західної Волині міжвоєнного періоду.
Використані джерела та література :
1.Zawilski P. Powstanie i organizacja policji państwowej w województwie Łódzkim 1919-1939. // Rocznik Łódzki. – 1994. – № 41.
2.Pepłoński A. Policja Państwowa w systemie organów bezpieczeństwa Drugiej Rzeczypospolitej. – Szczytno, 1991.
3.Kutta J. Policja w Polsce Odrodzonej. Wielkopolska i Pomorze 1918-1922. Geneza – organizacja – funkcjonowanie.– Bydgoszcz, 1994.
4.Misiuk. A. Policja Państwowa (1919-1939). Wybrane zagadnienia. // Przegląd Policyjny. – 1994. – № 4.
5.Misiuk A. Początki Policji Politycznej w II Rzeczypospolitej. // Przegląd Policyjny. – 1995. – № Misiuk A. Policja Państwowa 1919-1939: powstanie, organizacja, kierunki działania. – Warszawa, 1996.
6.Misiuk. A. Instytucje policyjne w II Rzeczypospolitej.// Przegląd Policyjny. – 1999. – №1–2.
7.Misiuk. A. Organizacja i kierunki działalności centrali policji kryminalnej w II Rzeczypospolitej// Przegląd Policyjny. – 2005. – № 2.
8.Misiuk A. Administracja spraw wewnętrznych w Polsce (od połowy XVIII wieku do współczesności). Zarys dziejów.– Olsztyn,2005.
9.Kauzer B. Historia służb policyjnych na ziemiach polskich. / Kauzer B., Majer P., Siemak Z. – Szczytno, 1995.
10.Коmendanci Główni Policji Państwowej 1919-1939 / pod. red. K. Filipowa. – Białystok, 1997.
11.Mączyński M. Policja Państwowa w II Rzeczypospolitej: organizacyjno-prawne podstawy funkcjonowania. – Kraków,1997.
12.Strogulski T. Granatowa armia. – Opole, 2000.
13.Skrzeczowski H. Współdziałanie wojskowych slużb informacyjnych z Policją Państwową w II Rzeczypospolitej. – Toruń, 2002.
14.Litwiński R. Реценз. на: Komendanci Główni Policji Państwowej 1919-1939 / pod. red. K. Filipowa. – Białystok, 1997 // Res Historica. – 2000. – №.11.
15.Litwiński R. Реценз. на: Mączyński M. Policja Państwowa w II Rzeczypospolitej: organizacyjno-prawne podstawy funkcjonowania. – Kraków,1997 // Res Historica. – 2000. – №.. 11.
16.Litwiński R. Uwagi do stanu badań nad Policją Państwową w Polsce powojennej. // Res Historica. – 2000. – № 11.
17.Litwiński R. Policja Państwowa w województwie lubelskim w latach 1919-1939. –Lublin, 2001.
18.Litwiński R. Kontrola granicy wschodniej przez Policję Państwową w okresie międzywojennym // Biuletyn Informacyjny PAN. Oddział w Lublinie. – 2003. – № 8.
19.Litwiński R. Apolityczność policji w II Rzeczypospolitej. Założenia i realizacja. // Res Historia. – 2004. – № 16.
20.Litwiński R. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w latach1921–1939. Organizacja i główne kierunki działania. // Ukrainica Polonica.– 2004. – № 1.
21Litwiński R. Korpus policji w II Rzeczypospolitej. Służba i życie prywatne. – Lublin, 2007.
22.Sprengel B. Policja Państwowa w Toruniu: 1920–1939.– Toruń, 1999.
23.Sprengel B. Policja Państwowa a mniejszości narodowe i wyznaniowe. Zarys problematyki. // Mniejszości narodowe i wyznaniowe w siłach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej / pod red. Z. Karpusa – Toruń, 2001.
24.Sprengel B. Policja Państwowa a przestępczość w powiecie włocławskim w latach 1919–1939. – Włocławek, 2006.
25.Grochowski L. Zwalczanie przestępczości przemytniczej w okresie II Rzeczypospolitej. // Przegląd Policyjny. – 1991. – № 1.
26.Prochwich J., Pepłoński A. Policja Państwowa w ochronie granicy wschodniej w latach 1923-1924. // Przegląd Policyjny. – 1991. – № 1.
27.Dominiczak H. Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939. – Warszawa: PWN, 1992.
28.Tuliszka J. Policja Państwowa w procesie kształtowania wschodniej granicy Drugiej Rzeczypospolitej. // Udział Policji w wojnie polsko-radzieckiej 1919-1920: materiały pokonferencyjne. –Szczytno,1999.
О. Разиграєв, місто Луцьк