Чимало прекрасних речей залишилось нам у спадок від минулих поколінь. Ці предмети старовини несуть у собі не лише матеріальну цінність, але є єдиними і неповторними. Саме такими є кілька ікон та фрагменти царських врат, виявлених на дзвіниці церкви Святого Миколая працівниками Володимир-Волинського історичного музею у селі Лудин Володимир-Волинського району
Церква Святого Миколая у селі Лудин, зведена в 1601 році. Памятка архітектури. Фото з фондів Володимир-Волинського історичного музею
Це відкриття шедеврів староукраїнського малярства 17 століття володимирськими музейниками сталося під час запланованої пошуково-краєзнавчої експедиції. За ці виявлені, забуті, занедбані часом і людьми памятки мистецтва вже розгорілася дискусія між Волинським краєзнавчим музеєм та нашим, Володимир-Волинським історичним. На одній із сесій Володимир-Волинської районної ради місцевий депутат Юрій Ліщук подав запит щодо передачі цих ікон саме Володимир-Волинському історичному музеєві. Допоки тривають дискусії, ікони знаходяться у селі Лудині, бо саме лудинцям належить прийняти рішення, чи взагалі передавати ці речі музеям.
- Щороку музей здійснює плановані науково-пошукові експедиції по території Володимир-Волинського та сусідніх районів області під час яких працівники виявляють та здійснюють опис обєктів архітектури та археології. У вересні 2011 року звернули увагу на одну з найдавніших церков нашого краю – Святого Миколая у селі Лудин збудовану у 1601 році. Це одна з найстаріших деревяних церков з дзвіницею на Волині, - розповідає директор Володимир-Волинського історичного музею Володимир Стемковський. -При огляді цієї унікальної пам’ятки деревяної волинської архітектури музейні працівники звернули увагу на ікони, котрими вже багато літ не користувалася громада, і які, знаходилися в закамарку під сходами, а одну стулку з вівтаря ( живопис невідомого маляра 1601 року!) прибито до деревяної стіни цвяхами! - Ікони та царські врата орієнтовно датуються ХVІ століттям. Ці шедеври потрібно вивчати. Вони про себе можуть сказати багато, можуть пролити світло на їх авторів. Не є виключенням, що в ході дослідження може бути відкриття нової, характерної тільки для нашої місцевості малярської школи. Але через сильні осипи левкасу, верхніх шарів живопису котрі сталися через несприятливі (жаливі) умови зберігання предмети сакрального живопису навіть при транспортуванні потребують спеціальної упаковки. При найменшому необережному русі вони можуть взагалі розсипатися. Зараз стоїть не так питання, кому їх передати, а їхнього збереження. Це повинна усвідомити громада села, адже вона не назбирає величезну суму грошей для їх перевезення та реставрації- зазначив директор музею.
Дійсно, якщо мистецькі памятки що, науковцями за попередніми обережними оцінками датуються 17 століттям ,вчасно не вилучити та не створити для них спеціальних умов для збереження,ми втратимо їх назавжди. Якби ікони лудинці передали Володимир-Волинському музеєві, то їх би підготували для транспортування на реставрацію у Львівські реставраційній майстерні. Володимир-Волинський музей має відповідні умови для збереження, може їх захистити від викрадення, адже обладнаний сигналізацією та цілодобовим відоеспостереженням. Наразі лудинці налаштовані не передавати ці ікони жодному музеєві. Мотивація єдина – ікони можуть зникнути як у свій час в кінці 80-х з храму зникли усі цінні речі. Забирали їх нібито у музей, а де вони зараз - невідомо.
- Лудинська церковна двадцятка вирішила не віддавати ікони навіть на реставрацію, - розповів Лудинський сільський голова Віктор Михальчук. - Моя думка така,- ікони потрібно відреставрувати і повернути назад, у храм. Якщо у майбутньому плануються туристичні маршрути по району, то не думаю, що туристи оминатимуть нашу найстарішу в області церкву.
Настоятель храму отець Петро каже, що ікони це не предмет для музею, а для молитви і повинні знаходитись в церкві. Власне, зараз, як запевнив отець Петро, ікони і знаходяться в храмі:- Якби в людини відірвати вухо і перенести в музей чи якесь інше місце, хіба це було б добре? Потрібно, приходьте, моліться. Я, як настоятель храму і громада на передачу ікон не підемо. Це наша тверда і остаточна позиція. На закінчення розмови священик звернувся з проханням допомогти реставрувати ці ікони, а також закликав приїздити до Лудина на молитву. Лудинці у спадок від предків отримали малярські шедеври давними, а нащадки ж нехтують минулим і через своє неуцтво та безвідповідальність перед памяттю предків дозволяють найціннішим речам, які є в їхньому селі, згнити, бо ж грибки та пліснява аж ніяк не сприяють збереженню ікон.
Якщо ж у майбутньому виникне питання, у який музей таки передати ікони,( якщо вони не зруйнуться остаточно ) то тут варто задатися запитанням: де частіше бувають діти тих сіл, що знаходяться біля Лудина, та й самі лудинці: у Волинському музеї ікони чи у Володимир-Волинському історичному музеї?
Ярослава Вознюк, місто Володимир-Волинський