Виникнення.Проблема збереження першоназв
Княжий Володимир накінець дочекався, що площа його історичного ареалу оголошується охоронною, а в її центрі визначається місце для серцевини- заповідника. Межа цього історичного ареалу в деяких місцях добре збереглася і понині - це сліди давніх міських вїздів і валів.
На плані Княжого Володимира, складеного його дослідником Олександром Цинкаловським, ця територія дещо зрізаним колом опирається на течію тихоплинної Луги. На цій розлогій території немало різних памяток, але нас в даному дослідженні цікавить такий їх вид,як вулиця. Отже, давні вулиці, їхні найдавніші траси. Розміри,а також назви. Бо як не дивно, саме збереження давніх першоназв вулиць, що несуть у собі певну історичну інформацію про минувшину і є найскладнішою проблемою не тільки заповідної зони у Володимирі, а і в багатьох інших містах.Найдавніші вулиці Володимира, траси яких дійшли до нашого часу – це зовнішні, що починалися перед дитинцем-замком і вели до міських воріт. Такі вулиці завжди продовжувалися дорогами і як правило, носили назву того населеного пункту,куди вели. Однак,зі зміною в різні історичні епохи пункту назначення дороги, могла змінюватися і назва зовнішньої вулиці. Так з Підзамча до Пятницьких воріт бігла і біжить і зараз ,але вже до межі міста зовнішня, Ковельська вулиця. Однак ця назва вулиці як і дороги могли виникнути не раніше 16 століття, бо тільки на його початку Ковель отримав Магдебурське право, тобто ввійшов в ранг міст. Отже, дорога на північ з Володимира як і зовнішня вулиця мали іншу назву. Яку?Олександр Цинкаловський, знавець історії старого Володимира ,припускає. Що раніше вулиця, ворота і дорога могли називатися Пінськими – як свідчення постійних торгових зв’язків з північними Пінським і Полоцьким князівствами. Не завжди був постійним і початок зовнішніх вулиць. Так вже в 19 столітті на схід прямувало два початки Луцької вулиці. Перший проходив по краю при замкової площі, а другий дещо північніше і стикувався в одну лінію з давньою Устилугською вулицею – дорогою. Зєднувалися два початки Луцької вулиці вже перед Смочанським мостом . З появою нового початку Луцької вулиці , перший дістав назву Старолуцької. Це цікаве явище пов’язане саме з влаштуванням поштового тракту до Луцька. Давня траса дороги до Луцька йшла вздовж річок Луги –Свинорийки і Чорногузки, тобто проходила через Локачі, а не як тепер через Війницю. Через Війницю поштовий тракт з Луцька до Володимира пішов з самого кінця 18 століття, а від Луцької відгалужувалася зразу за річкою Смочею Островецька зовнішня вулиця. На ній,неподалік церкви Юрія на Валах, були Островецькі господарчі ворота . За ними дорога , що вела в село Острівець. На захід з Підзамче йшла Устилузька зовнішня вулиця –дорога , можливо раніше Лядська. З цією вулицею сталася дещо інша метаморфоза. До воріт,через деяке розпланування околиць Підзамча тепер пішла внутрішня вулиця зі свою окремою назвою. Початок Устилузької вулиці премістився спочатку до воріт, а згодом і дальше на захід, до розвилки декількох вулиць. До Водопійних воріт вела невеличка одноіменна вуличка. Згодом таку ж назву – Водопійна дістала вулиця, що з’єднувала двоє західних воріт : Гридшині і Водопійні.Була також сполучна вулиця між східними Островецькими і Київськими воротами. Вона носила назву Старостровецької. Своєрідна об’їзна дорога –вулиця з’єднувала Ковельську та Устилузьку зовнішні вулиці. Влаштована була вже з втратою значення міських укріплень під валами . Звідси її назва Підвальна чи Завальська, хоча в побуті її частіше називали Під валами чи За валами. Крім зовнішніх, траси яких більш – менш добре збереглися до нашого часу , була ще павутина внутрішніх вулиць. Вони часто міняли свій напрямок , довжину, а то й просто зникали. Причина? Причини різні: пожежі, вирівнювання вулиць землемірами 19 століття,перепродаж окремих міських земельних ділянок і влаштування нових під’їздів. Донині збереглися назви декількох внутрішніх давніх вулиць чи вулиць вже утворених у 19 столітті : Жидівська, Парафіяльна,( Фарна), Гостинна,Мала Завальська, Гончарна. Миколаївська,Василівська. Озерна, Жабська.
У минулому Володимир мав декілька торгових майданів . Найбільш відомі з них:На Підзамчі,Кінній за Гридишними воротами, Ратушний на якому стояв будинок міського самоврядування; Пятницький або Хлібний біля однойменних воріт; ще один , Великий,існував навпроти Пятницького, але вже на території міста. Він проіснував як основне місце проведення ярмаркової торгівлі до початку 20 століття. Його значну територію обмежували чи не головні тодішні вулиці. Зі сходу Гостинна( тепер південна частина Миколаївської), саме на ній стояв самий найдавніший гостинний двір (згодом готель). Великий зал заїзду з кінці 19 століття пристосовувався для дворянських та офіцерських зібрань, демонстрації перших електрофільмів. Поряд, на цій же вулиці , костел і монастир. Через Фарну вулицю, ніби продовження Гостинної йшли Староєврейська з головною синагогою на ній. З заходу Великий ярмарковий майдан обмежувала Ковельська вулиця ,а з півдня Фарна чи Парафіяльна. Ця вулиця починалася неподалік Гридшиних воріт і через все місто , перетнувши Ковельську і річку Смочу впиралася в міський вал. В якому був якийсь господарський проїзд. З проведенням на початку 20 століття військової залізниці до австрійського кордону і будівництвом володимирського вокзалу , від нього у напрямку Смочі було влаштовано нову, Залізничну вулицю. .Вона за Смочею стиковувалася з існуючою Фарною. Тоді ж на початку 20 століття на місці ліквідованого Великого ярмаркового майдану було розплановано перший у Володимирі міський публічний сад. По суті, на початку 20 століття( перед Першою світовою війною) у Володимирі склалася сітка внутрішніх вулиць . в якій ще значно збереглися принципи давнього планування. Окремі старі плани, архівні документи з судових справ про нерухому власність , а ще спогади старожилів дозволили зібрати понад двадцять назв давніх внутрішніх вулиць і майданів. Разом з назвами зовнішніх вулиць вони дозволили визначити принципи найменування вулиць Володимирського історичного ареалу. Їх по суті два:географічний – від напрямку куди прямує вулиця і від назви об’єкту, що на вулиці чи поряд розташований. Ці два принципи називання переважалиаж до початку 20 століття.
Отже, в давньому і середньовічному Володимирі не було жодного антротопоніма, тобто назви в честь конкретної людини. Назви Миколаївська та Василівська утворені від назви храмів на відповідних вулицях. Перший антропонім у Володимирі появився під час австрійської окупації , коли місто стало центром Волинського округу. Розширене перехрестя Ковельської і Парафіяльної ( Фарної)- осколок колишнього Великого ярмаркового майдану-дістає тепер окрему назву в честь австро – угорського імператора Франца – Йосипа. Тепер і початок вулиці Залізничної із-за Смочі був підтягнутий до цього майдану. Другій антропонім ,імені Тараса Шевченка, появився у Володимирі в роки Української держави гетьмана Скоропадського. Так в побуті інколи називали вулицю Островецьку, на якій розташовувалася 4 –ох класна початкова школа імені геніального поєта. Більш значна група антротопонімів появилася в системі назв вулиць Володимира в 1920 році, після входження Західної Волині в склад Польської республіки. По суті почався своєрідний процес збільшення такого типу назв як антропоніми за рахунок давніх назв. Спочатку в межах історичного ареалу Володимира їх появилося небагато - біля 16 відсотків. Це були імена Пілсудського, Коперніка. Міцкевича, Сєнкевича. Давні назви становли біля 36,5 відсотків. Решта нові назви різного типу - політичні. Як от в честь Конституції 3 травня,фітотопоніми, зоотопоніми. Осінь 1939 року принесла в систему назв вулиць Володимира нові імена: Стаханова, Водопянова, не обійшлося без імен вождів пролетаріату. Старих назв залишився незначний відсоток. Це переважно такі назви як Готельна( Гостинна),Підзамче,деяких зовнішніх. Якщо роки німецької окупації мало внесли якихось суттєвих змін в систему назв Володимира, то цього не скажеш в перші повоєнні роки. Кількість антропонімів сягнула тепер понад 60 відсотків. Ідеологізація назв не залишила місця для давніх і « беззмістовних». Повноцінними визнавалися тільки ті назви,які несуть в собі імя певної відомої людини. Недаремно в деяких містах складалися списки, іменем яких людей доцільно називати вулиці. Іменоманія, породжена комуністичною ідеологією, пустила глибоке коріння,і досі процвітає в багатьох давніх містах, в тому числі і у стародавньому Володимирі. З понад двох десятків типів назв, при останньому переназиванні, віддана перевага тільки одному – антротопоніям, тобто іменоманії. Що це як не байдужість до минувшини міста? Вже який рік Україна незалежна, а витвір комуністичної ідеології - іменоманія, закриває своїм павутинням немало свідчень про минувшину, оригінальні сторінки з історії міста. Парадокс? Але ж неінформативні для міста,особливо для його історичного ареалу , назви іменем князя Романа чи Роксоляни,замінили такі багаті на запахи минувшини як Водопійна чи Староєврейська! Це не поодинокий випадок.Так, іменем Драгоманова і Коперніка було замінено такі обов’язкові для давніх міст назви як Під Валами, чи За Валами та Мала Підвальна( Завальська). Назви зі словом Вал є в багатьох давніх містах: в Луцьку це Кривий вал; в Києві – Ярославів Вал, у Львові - вулиця Підвальна.
Зараз на території історичного ареалу Володимира в межах давніх укріплень нараховується понад 30 вулиць. Однак давній Володимир мав деякі свої заклади як от кінний ринок( тепер тут педагогічне училище), кладовища та господарські споруди за межами укріплень. Тому історичний ареал давнього міста можна розглядати в більш ширшому варіанті, який охопить до 50 –ти сучасних вулиць.З них тільки двадцять відсотків мають давні назви, а пятдесят шість відсотків пере- названо і то в роки незалежності , новими іменами. Так що ,знову переназивання?
Мабуть не тільки потрібне переназивання. Не всі теперішні вулиці на території Княжого Володимира є давніми . Деякі виникли в 19 на початку 20 століття, як от Залізнична чи об’єднані як от Миколаївська і Гостинна. Деякі з давніх поміняли свій початок чи кінець. Потрібна інформація про це табличками чи якимись пам’ятними знаками. Отже , давній Володимир чекає плідної роботи по впорядкуванню його першоназв, і створення « Історичного атласу вулиць давнього Володимира». В ньому має бути подано не тільки їх назви, але і їх протяжність, тобто початок і кінець в кожну історичну епоху. На закінчення подаю історичну долю деяких назв. Поскільки даний нарис, а скоріше ессе,більше носить популярний і навіть дещо публіцистичний характер,покликаний виробити концепцію відношення до такої пам’ятки минувшини, як вулиця. Я не подаю окремо список джерел, а принагідно згадую про них в контексті.
Вальдемар Пясецький . місто Луцьк