Альберт Новіков, володимирський поет та дисидент

Серед історій нашого містечка, є і трагічні, пов’язані з людськими долями. Наша розповідь про одного з учасників антирадянського підпілля, волинського дисидента, засудженого до в’язниці та заслання у п’ятдесятих роках двадцятого століття

Справа 6332. Місто Луцьк. Обласне управління КДБ. 25 березня 1957 року начальником Управління КДБ по Волинській області полковником М.Стєбловским підписано Постанову про початок кримінальної справи на двадцятитрьохлітнього жителя Володимир-Волинського Альберта Новікова. Витяг з постанови мовою оригіналу. - 25 марта 1957 года…Я ,Уполномоченный аппарата УКГБ по Волынской области во Владимир-Волынском районе подполковник Минеев, рассмотрев поступившие материалы о преступной деятельности Новикова Альберта Афанасиевича , … работает электрослесарем на шахте № 1 в гор. Ново- Волынском…, нашел , что  Новиков А.А., проживая в городе Владимир-Волынском, Волынской области занимается антисоветской деятельностью, пишет стихи в которых возводит клевету на советскую действительность и распространяет их среди населений , руководствуясь ст.108 УПК УССР, постановил на Новикова А.А…возбудить уголовное дело.

Весна .1954 рік. В травні 1954 року ,у райцентрі на Західній Україні, напередодні всесоюзного святкування трьохсотліття Переяславської угоди, трапилася досить неординарна подія … В ніч з 21 на 22 травня у провінційному Володимир - Волинському на центральній площі біля трибуни порізано портрет Сталіна, а в інших місцях невідомими особами понищено та подекуди і знято державні прапори з установ, магазинів та школи механізації ( технікуму), зокрема біля цієї школи порвано плакати з портретами членів Політбюро СРРС, серед яких одинадцять портретів керівників КПСРС та радянського уряду. Першими, хто побачив ці порізані прапори та порвані портрети були місцеві двірники. Замітаючи удосвіта вулиці вони звернули увагу на різнокольорові клапті тканин, які вранішній вітерець розносив мокрою від нічного дощу бруківкою. Через деякий час зібрані клапті паперу, тканини,як і вціліли частини прапорів було доставлено у районний відділ комітету держбезпеки. До Володимира вже їхали старші офіцери обласного управління КДБ, і з десятої ранку у місцеве відділення на допит почали доправляти володимирчан, котрі згідно картотеки спецслужб ,могли бути причетними до цього випадку.

 Слідство у цій справі тривало декілька місяців. У серпні 1954 року у коло підозрюваних потрапив колишній студент факультету іноземних мов Львівського університету, росіянин Альберт Афанасійович Новіков. Його затримали за написання віршів антирадянського змісту та їхнє розповсюдження. Затриманого доставили до обласного управління КДБ у місті Луцьку. Допит вів старший лейтенант безпеки Плаксюк. Двадцять шостого серпня того ж року після проведеної профілактичної бесіди у районному відділені комітету держбезпеки його відпустили. А вже 16 жовтня 1954 року він викликаний як свідок у справі місцевого антирадянського підпілля і антирадянської групи Степана Фуги .

 Народився Альберт Новіков у 1932 році в місті Рославль, Смоленської області. В 1946 році з батьками та двома молодшими братами переїхав на проживання до Володимир-Волинського. По закінченню десяти класів поступив до Харківського автодорожнього інституту, через тяжкі матеріальні обставини, провчившись там один семестр покинув навчання.

«Да разве мог крестьянский сын учится?,… запитує в одному із віршів молодий дисидент звертаючись до самого себе, ніби шкодуючи за покинутим навчанням у Харкові….Ведь на стипендии прожить же он не мог . У нас образования добиться лишь офицерский в состоянии сынок»

 В 1953 році – почав навчатися іноземних мов у Львівському державному університеті. І через хворобу залишив університет. В червні 1954 року влаштувався на роботу в заготзерно, далі почав навчання у ПТУ № 3.Вірші писав російською мовою.Не зважаючи на попередження від комітету безпеки про неприпустимість такої діяльності, Альберт і далі писав твори в яких описував життя простих людей. У серпні – вересні 1955 року будучи на сільськогосподарській практиці у селі Підріжжя, тодішнього Голобського району , відвідував хати місцевих колгоспників, спілкувався, оглядав побут  . Під враженням написав декілька віршів, котрі пізніше слідчі трактували як антирадянські. Один з яких починався рядком «…Стонет земля от тяжелых ударов..» Восени 1955 року написав ряд досить критичних на радянську дійсність віршів: « Єдет кляча по дороге», » Хата, соломой покрыта « ,» Захолустный клуб».

 Під час одного із судових засідань Альберт сказав «…У середині 1951 року у мене склався стійкий світогляд. Я нікому із слідчих органів не зазначав, що покаявся. І ніколи людина з твердим світоглядом не може змінити свої погляди протягом 2- 3 годин . Після 1954 року я написав декілька віршів антирадянського змісту. Я читав свої вірші знайомим та друзям . Своїх поглядів я не змінив, і їх так швидко змінити неможливо. Приводом до цього стало саме життя..»  Йому було тоді девятнадцять років. Ось уривок з вірша «Заєм», написаного на початку п’ятдесятих років:

«…Радио врет, от лжы надрывается

 Бедный народ обмануть собирается

 Вышло правительства постановление

 Деньги занять у вас для

 Мира,свободы и социализма

 Для построения основ коммунизма…

 Драли жестоко большие налоги

 Власти за всякий пусток

 И ободрала народ наш убогий

 Свора продажних собак…»

 Писав і на ліричні теми, але більшість творів написані під враженням як жилося звичайним людям у ті роки. Радянська дійсність у провінційному Володимир-Волинському була відображення всього, що відбувалося у Радянському Союзі – мізерні зарплати,убогість та злидні у хатах, колгоспна  безпаспортна і замкнута система, повсюди нишпорки НКВД-КГБ. Поетичні твори Альберт читав знайомим, друзям – Степану Фузі,Олексію Пасічнику, Івану Данилюку. Григорію Рєзніку, Миколі Зіню, яких раптово арештували 25 серпня 1954 року . До місцевої районки -« Червоний прапор» не надсилав - такі вірші газети не друкували. А якщо і отримували , то відразу редактор і парторг  писали рапорти у відповідні служби, тобто куди слід…Інколи , прослухавши вірші, друзі  Альберта  обговорювали їхній політичний підтекст: суспільний лад в Радянському Союзі, можливості створити антиурядові таємні організації, організовувати боротьбу проти радянської тоталітарної системи. Товариші вважали, що однією з причин поганого життя народу є залежність України від Росії. На це Альберт казав, що основна причина всіх негараздів полягає не тільки в залежність від Росії, а у самій суті радянської влади.

Осінь .1954 рік. З протоколу допиту А.А. Новікова 16 жовтня 1954 року слідчим КДБ :« … - Ми говорили про те, що держава несправедливо ставиться до народу, встановлює високі податки, низькі зарплати, великі займи,через що народ матеріально погано живе…Ми в бесідах засуджували колгоспний лад. Вважали, що землю необхідно роздати селянам в приватну власність і тоді він буде більше зацікавлений у обробітку своєї землі та отримає кращий ніж у колгоспах врожай..Стосовно літератури…в теперішній час радянська література не відображає дійсності, зображує тільки хороше, а про негативні сторони життя народу при радянській владі не пише…Бо в дійсності чимало законів  та статті Конституції не виконуються.. Ми всі  приходили до висновку , про необхідність боротися за краще становище народу  «, - розповідав під час слідства А.Новіков. «-Які шляхи та методи боротьби проти радянської влади обговорювали учасники антирадянської групи С.Фуги ?»- запитував А.Новікова слідчий комітету безпеки ?- «..Під час бесід по питанні боротьби  проти радянської влади ми приходили до висновку, про  необхідність навчання, вивчати життя та народ , котрому потім доводити шляхом агітації  « негативні сторони « радянської влади  та хороші перспективи майбутнього, і таким чином підіймати народ на боротьбу. Говорили і проте, що на допомогу  інших держав марні сподівання, так як ніяка інша держава не дасть нам свободи, а необхідно боротися нашому народу своїми силами…поступово нам необхідно вивчати молодь, підшукувати однодумців і таким чином розширювати групу…В обговоренні цих питань приймали участь всі ми, тобто Фуга Степан, Зінь Микола, Рєзнік Григорій, Пасічник Олексій, Іван Данилюк, і я.»- зазначав А. Новіков.

Весна .1957 рік. 25 березня 1957 року повторно затриманий і вже через декілька днів згідно слідчих документів арештований працівниками КДБ у Володимир-Волинському районі. У травні 1957 року Волинським обласним судом у закритому судовому засідання в місті Луцьку слухалася справа про обвинувачення Новікова Альберта Афанасійовича за Ст. 54-10 ч І КК УРСР. Головуючий суддя – Бесчаснова, народні засідателі Горленко - Морозова, Гербеєв, секретар – Полячек, за участю прокурора Гайдученко та адвоката Одінцової, (призвіща подаємо як у Протоколі судового засідання)Альберта Новікова звинувачували у тому, що писав вірші антирадянського змісту ( за тодішнім розумінням), в котрих викривляв радянську дійсність. Вірші такого змісту записані ним у блокноті та записній книжці вилучені під час обшуку 25 серпня 1954 року . Часто читав своїм товаришам які також мали антирадянські погляди – Степану Фузі , Олексію Пасічнику,Миколі Зіню, Івану Данилюку, спілкуючись з якими неодноразово міркував в антирадянському дусі щодо політичних свобод та інших сторін радянської дійсності. Під час навчання у 1953-1954 роках у Львівському університеті А.Новіков також писав вірші антирадянського змісту і зачитував їх студентам. Після арешту в 1954 році за антирадянську діяльність товаришів, А.Новікова було затримано та допитано. Тоді ж ,і попереджено про те, що у випадку повторних проявів такої поведінки  його буде заарештовано та притягнено до кримінальної відповідальності. Але такі заходи не мали впливу, бо згідно таємних повідомлень тодішніх агентів держбезпеки, увечері сьомого листопада 1955 року на квартирі жителя Володимир-Волинського Дениса Колєснікова та інших знайомих  читав свої антирадянські вірші, та вів бесіди про вторгнення радянських військ до Угорщини. В лютому 1957 року на квартирі своєї колишньої вчительки Ємельяненко також читав вірші антирадянського змісту. У суді А.Новіков визнав, що дійсно писав такі вірші та пояснив, що впевнений у своїй правоті та у твердості власних переконань стосовно радянської дійсності…. Судова колегія під головуванням першого заступника Голови Волинського обласного суду Г.Бессчастнова засудила Новікова А.А. на підставі статті 54-10 Ч.1КК УРСР до позбавлення волі терміном на десять років у віддалених місцевостях СРСР , та позбавлення прав на п’ять років, з забороною проживання на території УРСР після відбуття покарання протягом пяти років. Після заслання Альберт Новіков повернувся до Володимир-Волинського. Помер у похилому віці. Похоронений на Федорівському цвинтарі.

Скопійовані файли справи №6332 зберігаються у Володимир-Волинському історичному музеї.

Володимир Стемковський

Володимир-Волинський історичний музей
Адреса: вул.І.Франка,6, пошт. індекс: 44700 тел. музею: (03342) 2-19-11 ел. пошта (e-mail): volodymyrmuseum@gmail.com
Зворотній зв'язок