КРАЄЗНАВЧІ ПОШУКИ ЛЕОНІДА МИХАЛЬЧУКА
Він запам'ятався багатьом володимирчанам у своєму неповторному образі – високий, ставний,справжній козак у капелюсі з полями, гучний голос, впевненість у собі, мужність (ще б пак: пройшов пекло Афганістану!), вміння завжди говорити правду,незважаючи на персону, а ще – велика любов до минулого Волині та України,прагнення пізнати істину, дослідити призабуті сторінки минувшини. Таким був Леонід Михальчук – незабутній краєзнавець,якого вже 2 роки немає серед живих...
Леонід Михальчук.Фото з фондів Володимир-Волинського історичного музею
Леонід Анатолійович Михальчук народився 25 жовтня 1954 року в селі Будятичі Іваничівського району на Волині.Здобувши середню освіту у Нововолинську ,продовжив навчання в Харківському військовому училищі .
Більшу частину свого свідомого життя присвятив службі в армії- нелегкі життєві дороги повели його з родиною усіма куточками колишнього СРСР,Німеччини . Особливо важкою була служба в Афганістані – там доводилося бачити смерть багатьох людей...
Вийшовши на пенсію, Леонід Анатолійович активно займався краєзнавчо-пошуковою роботою. Коло його дослідницьких зацікавлень було досить широким ,але найбільше любив своє рідне Прибужжя.
Михальчук грунтовно вивчав архітектурну спадщину 17 століття,зокрема монастирі,збудовані при підтримці воєводи Адама Киселя . Для цього він самотужки подорожував до тих місць, де вони були зведені,зокрема відвідав Максаківський монастир на Чернігівщині, Могилянський у с. Могильному...
У Києві Леонід Анатолійович зустрівся з нащадками старовинного роду Киселів,які володіють геральдичними документами,котрі пітверджують про їх належність до цього роду.
Наш незабутній земляк також вивчав історію старовинного козацького роду Черняків (1710р.),і виявив ,що їх фамільний маєток знаходився поблизу с. Нова Лішня(Іваничівщина) . Згодом у цьому маєтку жив відомий історик,письменик ,статський радник Григорій Богуславський .
Краєзнавець дослідив історію древнього українського роду Олізарів,який спольщився у 16 ст.
Його цікавив родовід відомого вченого-агрохіміка Євгена Бобка(іменем цього науковця названа вулиця в нашому місті) ,оскільки той був земляком Михальчука. Пан Леонід рейсовим автобусом привіз залізний хрест з Володимира – Волинського і встановив його на занедбаній могилі сестри Бобка – Лідії...
Перу дослідника належить стаття про начальника 10-ї прикордонної застави Василя Чернова.
Михальчук досліджував життя і діяльність лікаря і громадського діяча,жертви репресій Арсена Річинського,спілкувався з його дружиною Ніною Павлівною і розшукав у запасниках Львівської бібліотеки імені В. Стефаника НАН України рукопис його праці « Проблеми української релігійної свідомості».
Ось як згадує про колегу директор Володимир–Волинського історичного музею Володимир Стемковський:
« Леонід Анатолійович був надзвичайно обдарованою і енергійною людиною.Він мав контакти з директором Львівської бібліотеки імені Стефаника Національної Академії Наук України Ларисою Крушельницькою і привіз звідти бронзову медаль Олександра Цинкаловського ,якою відомого археолога нагородила Польська академія наук. Так Михальчук виконав заповіт Олександра Миколайовича,який хотів,щоб ця медаль зберегалася у володимирському музеї».
А ще Леонід Анатолійович цікавився впровадженням християнства у Київській Русі,хотів відновити дубовий хрест між селами Будятичі, Грибовиця, Тишковичі, Нова Лішня(на жаль, не встиг), котрий в 1966р. зруйнували атеїсти, був активним учасником Народного Руху у Володимирі –Волинському, брав участь (1997р.) у розкопках на місці володимирської в'язниці, де віднайшли останки жертв сталінських репресій.
Його праці друкувалися у авторитетних всеукраїнських виданнях «Віче», «Пам'ятки століть»,збірниках наукових конференцій «Минуле і сучасне Волині і Полісся»,місцевій пресі.
Він відійшов за небокраї Вічності 10 вересня 2009р. Похований на Федорівському кладовищі у Володимирі–Волинському.
Від імені колективу Володимир–Волинського історичного музею