У Володимир - Волинському історичному музеї експонується художня виставка Валентини Борусевич і Олександра Барщевського, жителів села Заріччя Володимир-Волинського району. Представлені картини, вироби з кераміки і лози та найрізноманітніші вироби, декоровані за технікою декупажу і кракелюру, а також топіарії (або дерева щастя)...
Для багатьох пересічних жителів нашого міста мистецтво декупажу невідоме. Що ж це за мистецтво? Слово декупаж французького походження, означає «вирізати». Декупаж – це техніка приклеювання вирізаних деталей на скляні, дерев'яні, металеві, пластмасові та інші поверхні. Найбільш популярним матеріалом для декупажу є серветки, газети, вирізки з журналів, декупажні карти, фотографії, листівки. Техніка декупажу була винайдена китайськими селянами в XII столітті, саме вони зробили тонкий барвистий папір і почали прикрашати з його допомогою різні предмети. В Європу цей цікавий метод декорування прийшов у XVII-XVIII століттях разом з красивими полакованими китайськими меблями, коли там з'явилася мода на усе східне. Продавці не могли задовольнити величезний попит, і почалося виробництво підробок. Таким чином, техніка декупажу поширилася по всій Європі. Згодом європейські вироби вже нічим не поступалися китайським прикрасам. Декупаж використовували у своїх роботах навіть знамениті художники, такі як Анрі Матісс та Пабло Пікассо. Серед знаменитостей, які захоплювалися декупажем - Марія Антуанетта, Мадам де Помпадур, Лорд Байрон. Декорувати можна все, що завгодно: шкатулки, коробки, рамки, дзеркала, лампи, меблі, сумки, пляшки та багато-багато іншого.
На знімку : Майстриня оригінальних виробів Валентина Борусевич
Роботи, виконані в техніці декупажу завжди унікальні. У цьому могли переконатися усі, хто відвідав художню виставку виробів Валентини Сергіївни Борусевич та її сина Олександра Баршевського. Валентина Борусевич також працює у техніці кракелюру. Це ще одне французьке слово, яке перекладається як «тріщина». За допомогою цієї техніки на поверхню виробу, що декорується, штучним шляхом наносять дрібні тріщини, що надає цим творам дух «старовини» і створює певний шарм. А ще Валентина Сергіївна власноруч виготовляє топіарії або, як їх називають у Європі, декоративні деревця щастя, які не в’януть. За словами пані Валентини, декупаж та топіарії є не лише однією з форм художнього вираження наших уподобань та інтересів, але й нашого внутрішнього світу. Валентина Борусевич родом з села Новосілки. Ще у шкільному віці вона любила малювати та мріяла стати художником, але життя внесло свої корективи. Через хворобу вона так і не змогла закінчити вуз і здобути вищу педагогічну освіту. Однак свою мрію пані Валентина передала сину Олександру, який став художником і згодом почав навчати маму різним художнім премудростям. Це стало для неї своєрідним поштовхом до творчості. А через деякий час просте, здавалося б, захоплення перетворило її на справжнього майстра декору. Олександр дуже пишається своєю мамою та усім, що має у житті, завдячує їй. Валентина Сергіївна працює в техніці декупажу, крекелюру, декорує пляшки (фужери) нитками і стразами, займається також вітражним розписом та виготовляє букети з цукерок. Деякі її ексклюзивні роботи знаходяться за кордоном. У своєму житті пані Валентина завдячує кожній людині, з якою зіштовхнуло її життя: одним – за допомогу і підтримку, другим – за приклад, третім – за урок, іншим – за те, що вони просто є!
Пані Валентино, скільки часу Ви займаєтесь таким незвичайним мистецтвом і що саме спонукало Вас стати на творчу стежину?
Як не дивно, але зайнятися творчістю мене спонукала хвороба. Можливо, якби не хвороба, то я б, як і раніше, працювала в ательє, хоча ще з дитинства мріяла про мистецтво. І згодом, щоб трохи наблизитись до цієї мистецької мрії, вивчилась на перукаря, адже творити різні зачіски – це теж мистецтво. Як-то кажуть «немає худа без добра», бо саме через хворобу я змогла повернутись до своєї дитячої мрії і почала втілювати її у тому, що ви нині бачите. І тепер я поспішаю жити та творити, адже ніхто з нас не знає, коли ми залишимо цей світ. Вже близько чотирьох років я займаюсь цією творчістю і декорую все, що тільки можна, і з будь-чого, що попаде під руку. Було якось, рис розсипався. І що робити? Ну не викидати ж його. От я й задекорувала цей рис в одному зі своїх виробів.
А яким є головне завдання Вашої творчості?
Хтось якось сказав: «Люблю все прекрасне у всіх його проявах». Мабуть, головним завданням моєї творчості є привнести трохи краси у цей світ, робити його кращим. Якщо своїми виробами я можу порадувати когось і побачити посмішку на чиємусь обличчі - то це мені приносить велику радість. Я ж посміхаюся до людей у своїх виробах.
Чого Ви найбільше прагнете в житті?
Моїм найбільшим бажанням є бачити свого сина Олександра хорошою і доброю людиною, професійним художником. І мрію про те, щоб його витвори мистецтва стали відомі не лише у нашому місті, але й за межами України. Та щоб здійснилася його мрія – не тільки самому творити, але й навчати мистецтву інших.
Розкажіть трохи про Вашого сина Олександра, адже багато його робіт, головним чином творів живопису та виробів з кераміки та лози, також представлені на виставці.
Саша закінчив міську гімназію і художню школу. Навчався у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва Львівської національної академії мистецтв на факультеті "Художня кераміка". Згодом – у Інституті мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Працює за кордоном і є студентом останнього курсу. У вільний від роботи час займається керамікою, лозоплетінням, живописом, рекламними вивісками та рисунком. Любить гарно і красиво готувати і випікати різні солодощі. Мріє про викладацьку діяльність. У людях цінує чесність і доброту.
На знімку : Художник Олександр Барщевський у творчій майстерні
А що дає Вам наснагу творити? Що чи, може, хто є джерелом Вашого натхнення?
Мабуть, кохання та любов є таким джерелом: кохання до людини, любов до творчості. Коли є любов, то великі речі можна творити!
Щоб Ви сказали на завершення?
Я рада, що моя мрія та талант нарешті передалися у спадок. Цю дорогоцінну спадщину отримав мій син Олександр, і я сподіваюсь, що і надалі, вже у його дітях наші мистецькі традиції будуть збережені та продовжені.
Дякуємо Вам за розмову. І нехай Бог, Який є любов, буде для Вас невичерпним джерелом натхнення і дасть Вам сили і здоров’я на створення нових шедеврів.
Валентина Борусевич зазначає, що більшість своїх виробів вона просто дарує людям. І дійсно вироби, створені такою технікою, – безцінний дар. Якщо ж Ви не знаєте, що подарувати людині, у якої "все є", хочете зробити оригінальний подарунок, мрієте порадувати когось ексклюзивною авторською роботою, думаєте, як банальний подарунок перетворити у такий, що запам'ятався б надовго, то вироби, виготовлені руками наших майстрів Валентини Борусевич і Олександра Барщевського, – саме те, що вам потрібно.
Олександр Ковальчук, місто Володимир – Волинський