Останнім часом Володимир – Волинський історичний музей став не лише краєзнавчим, а й культурним осередком життя нашого міста – тут постійно проводяться виставки картин, вишивок, фотографій, розгортаються тематичні експозиції, відбуваються зустрічі з цікавими людьми. Ось і цього разу чимало як дорослих, так і дітей прийшло на відкриття виставки графічної витинанки Надії Бабій...
Воно й не дивно, адже пані Надя народилась у Володимирі, тут закінчила художню школу і провела перші 16 років свого життя. Доля привела художницю в Івано-Франківськ, де вона навчалась у Прикарпатському університеті, а тепер сама викладає у ньому.Витинанки - це орнаментальні фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення - витинати - походить і сам термін. У витинанках втілюються вічні символи природи, багатство народної фантазії, досвід автора у пізнанні Всесвіту. На перший погляд, процес творення витинанки здається простим, таким, що не потребує жодних зусиль. Але, як виявилось, знань і навичок у цій справі замало - людина повинна мати глибоку особистість, щоб створити паперове диво. Кожна така робота – це досвід і душа майстра. Тому творчість Надії Бабій надзвичайно цікава і самобутня, заворожує, не залишає байдужим.
«Володимир дав мені надзвичайно багато, як і батьки, які вчасно підмітили мій хист до малювання. Авторитет викладачів нашої художньої школи був для мене таким великим, що я сама вирішила стати викладачем. Моє знайомство із витинанкою розпочалось з вирізання звичайних новорічних сніжинок, вони теж маютьсакральний зміст, адже містять усвоїй основі хрест,»- розповіла художниця, якапрацює над витинанками ще зі студентської лави, вже майже двадцять років. На заняттях з композиції Надія закохалася у паперову техніку і вирішила пов’язати з нею свою подальшу творчість. Спочатку її захопив французький силует, контрастність чорного і білого, цікаво було досягнути досконалості, передати найменші деталі птахів і рослин. Персонажами перших композицій стали лебеді, пави, троянди. Як «святі птахи», лебеді наділені незвичайно чистою і величною красою, в якій поєднуються сила і ніжність, пристрасть і духовність, це символи кохання і вірності.
У таких образах художниця шукала себе, сенс буття і цінність справжніх почуттів. З часом її почав більше переймати зміст, а не форма – цим і вирізняються роботи останніх дванадцяти років, серія витинанок «І слово стало тілом» ознаменувала новий етап у творчості. Я також працюю у пастелі, акварелі, пробувала ткати гобелени, але продовжую шукати себе. Ми ж не можемо не дихати? Так і художник – не може не творити, не шукати. Ідеї черпаю з книг, зі спілкування, я з ними вже прокидаюсь вранці. Величезний поштовх дають двоє моїх дітей, саме їм присвячена остання робота - «Прочинені небеса», 2012 року. Так сталось, що попереднє десятиріччя я майже не творила – було складно через соціальні стреси у державі, родинні клопоти. З кожною моєю роботою пов»язана якась життєва подія, драма, - поділилась сокровенним Надія Бабій. Майстриня за допомогою звичайнісінького паперу доносить до нас свої думки і вподобання. Кожна витинанка - це пісня на папері, симфонія закодованих образів, фантастичних сюжетів, філософських роздумів.
Оригінальними є роботи на чорному папері, художниця часто захоплюється і неординарним поєднанням різнокольорових фонів, любить накладати папір один на одного, досліджуючи при цьому можливості паперопластики. Здається, вона ніколи не притримується встановлених правил, а творить їх сама. Надія Бабій однією з перших у сучасній українській техніці витинанки почала рвати папір, дерти його поля. Майстриня неодноразово звертається до образу Божої Матері, своєрідний німб над головою якої символізує святість, а коріння, що проникає у землю, показує її першооснову. Адже саме від Божої Волі усе бере початок, зароджується, творить нове та незрівнянне. Марія-страдниця на витинанках є прикладом нам, земним жінкам, як вистояти у буревіях долі і не втратити християнських чеснот. Серія подібних робіт спонукає по-новому поглянути на наші життєві проблеми і знайти вихід із них. Бо Надія Бабій не лише художниця – вона ще й поетеса, філософ. Назви робіт також мають глибокий філософський і сакральний підтекст: «Медитація», «Ангел і звір», «Дощ для неприкаянних», «Між розпачем і надією», «Розквітлий хрест», «Чиясь похована душа»... А от вірші до неї прийшли як перше кохання – несподівано. У студентські роки чомусь писала російською, проте Івано-Франківськ, його яскрава національна атмосфера, перевиховали юнку, перевернули її уявлення про рідну мову, культутру, Україну. Саме тут Надія з подивом дізналась, що «конфєти» насправді є цукерками, а «носки» – шкарпетками.
Волинянка з головою пірнула у богемне життя прикарпатського міста, здружилась з багатьма представниками так званого «франківського культурного феномену», зокрема з відомим письменником Юрієм Андруховичем.Оригінальною складовою творчості нашої землячки є ілюстрації до книг Марії Вайно «Чоловік в кредит» і «Четвертий варіант». В центрі обкладинки першої - композиція жінки з голубом – символом чистоти і очищення душі. Кожною свою роботою авторка намагається достукатись до читача, вплинути на його світосприйняття. Під час відкриття виставки для усіх співала під гітару Ольга Щербіна, яка виконала пісню про рідний Володимир - на слова журналістки «Слова правди», поетеси Віталіни Літвінової, а також дівчаче вокальне тріо Центру позашкільної освіти - вихованки Жанни Орендовської. З вітальним словом до авторки виставки звернулись директор художньої школи Адам Михалик, завуч цього ж навчального закладу Галина Яровенко, студенські подруги Надії Бабій – викладачі Леся Дембровська та Ірина Надюкова. Насамкінець знаний у місті поет Богдан Янович прочитав свій вірш «Промінь Надії», присвячений художниці-землячці.
Світлана ФЕДОНЮК, місто Володимир -Волинський