Історія кожного краю оживає не лише, коли гортаєш сторінки пожовклих рукописів,літописів і підручників, але й тоді, коли вивчаєш життя і творчість людей, котрі залишили по собі добрий слід. Переді мною сторінки автобіографії, написані рукою талановитого художника Мирослава Зубінського – його життєва доля поєднала в собі чимало цікавого, він був сином Галичини і Волині...
Митець народився 8 квітня 1905 року в селі Жашкові Золочівського повіту Тернопільського воєводства . На початку 20 століття ці землі належали до Австрійськоїімперії . Батьки майбутнього художника походили з селянства. Батько митця до 1913 року працював службовцем у податковій інспекцій . Згодом вийшов на пенсію за інвалідністю й мешкав у селі Жашкові Золочівського району на Львівщині .У 1912 році Зубінський пішов до школи, а вже у 1928 році закінчує вчительську семінарію у Львові . З 1929 по 1930 роки навчався у Львівській художній школі Олекси Новаківського . О.Новаківський – талановитий і відомий український художник першої половини 20 століття, організатор першої на Західній Україні художньої школи. Нині у складі Львівського Національного музею імені Андрея Шептицького є музей О. Новаківського.
Отже, у Мирослава Григоровича був сильний учитель, і це відобразилося на творчості володимирського митця. Одночасно з навчанням М. Зубінський трудився помічником декоратора у польському театрі у Львові. У 1930 – 35 роках він активно працював над собою, займався малюванням Жив з батьками . У 1936 році одружується з Тетяною Миколаївною з родини Саковичів Переїздить мешкати до села Блаженника Вербського району, де займався господаркою до 1939 року. З 1939 року працював директором школи в Блаженику. Відтоді і розпочинається педагогічна діяльність Мирослава Григоровича,якій він присвятив чимало років свого життя. Зубінський був талановитим художником,отжемав що передати дітям. З розповідей його сучасників та учнів ( ученицею Зубінського була й мама автора цих рядків – Марія Іванівна Гись ) дізнаємося, що маляр був людиноюдоброї душі , спокійної вдачі , і , як ведеться у таких випадках , учні часто капостили вчителю . Але він любив їх , і ця любов була взаємною . Зубінський живе у спогадахсвоїх вже сивочолих учнів і дотепер. Зокрема, добре згадує про нього учень , а нині –поважний викладач Володимир – Волинського педагогічного коледжу імені А.Кримського Олексій Кумецький . З 1 квітня 1944 р. до 30 липня 1945 року служив у рядах Червоної Армії . Він надсилав дружині – Тетяні Миколаївні листи – так звані фронтові трикутнички , сповнені любові.щирості та чоловічої турботи про сім′ю. Деякі з них зберігаються у фондах Володимир –Волинського історичного музею .З повоєнного 1946 року Зубінський працює у Володимир – Волинському райпромкомбінаті . У 1947 -1949 роках працює в ІЗО студії . Щосуботи володимирські художники Зубінський, Букатевич, Горшенін влаштовували виїзди на природу , де й твориди пейзажі – улюблений різновид малюнка Мирослава Григоровича.
На знімку волинський художник Мирослав Зубінський. Фото з фондів Володимир-Волинського музею
Колекція пейзажів та натюрмортів Зубінського знаходиться у Володимир – Волинському історичному музеї. Багаторазово полотна Мирослава Григоровича виставлялися для огляду відвідувачами музею. Ці картини, яким вже більше, ніж півстоліття . ще й нині вражають своєю вишуканістю , простотою і красою водночас , бо відтворюють реальне життя людини і природи без прикрас, таким, яким воно є. Здається, що і квіти, і фруктиживі і до них хочеться доторкнутися Так міг творити лише справжній майстер. «Натюрморт» , « На рибалці», « Зимовий вечір, « Зимовий пейзаж» - то назви лише окремих робіт живописця. Цікавий епізод у житті художника відбувся тоді, коли до його рук потрапив оригінал полотна російського живописця Врубеля . Після ІІ Світової війни Зубінські оселилисяу Володимирі – Волинському Вони мешкали в однієї місцевої бабусі котра була служницею в генерала Мандрики та його сестри. Звісно, що генерал, як заможна і освічена людина, володів такою цінною картиною Оскільки ані цей високопоставлений чин , ані його сестра немали власної сім′ї , то по їх смерті усе майно перейшло до служниці . На жаль, оригінальна картина довго не затрималася в сім′ї Зубінського- через родинні негаразди він змушений був її продати.
На знімку Тетяна Миколаївна Зубінська. Фото з фондів Володимир- Волинського музею
Мирослав Григорович та Тетяна Миколаївна привели у цей світ сина Олега, проте йогодоля склалася невдало через зловживання алкоголем . Він помер на могилі матері . У 50 – х роках 20 століття Мирослав Зубінський викладав малювання у місцевій школі № 1, а згодом працював уповноваженим та завідуючим філіалом Володимир – Волинської філії обласного товариства художників .Заслуга нашого відомого земляка полягає ще й в тому, що він організував талановиту молодь для роботи у художній студії. Отже, поряд з Букатевичем, Мирослав Григорович стояв біля витоків місцевої художньої школи .Помер Мирослав Зубінський у 1978 році і похований поряд з дружиною та матір′ю на Ладомирському кладовищі у Володимирі – Волинському . У нинішньому році виповнюється 108 років з дня народження Мирослава Зубінського ( 1905 – 1978).
Використана література:
1. Мирослав Зубінський \\ Володимирський експрес . № 14 , 8 квітня 2010 р.
2. Минуле і сучасне Волині і Полісся . Володимир – Волинський в історії України і Волині. Науковий збірник. Випуск 32. – Луцьк, 2009
3.Минуле і сучасне Волині та Полісся : Володимир – Волинський в історії України та Волині. – Луцьк, 2004.
4. Спогади Зіни Асоян, жительки Володимира – Волинського, 1946 року народження
5.Спогади Кумецького Олексія Володимировича, учня М. Зубінського
6. Спогади Адама Михалика, директора Володимир – Волинської дитячої художньої школи.
Богдан Янович, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею