Декоративна різьба від найдавніших часів набула в Україні широкого застосування в оздобленні предметів домашнього вжитку. Значну роль вона відігравала і в культовому мистецтві, зокрема в оформлені іконостасів. Пам’ятки декоративного різьблення у храмах та фондах Волинського краєзнавчого музею свідчать про неабиякий розвиток цього виду мистецтва на Волині у XVII - XVIII ст.
У збірці Волинського краєзнавчого музею декоративна різьба з теренів Іваничівського району представлена царськими вратами та скульптурою. Кожна пам’ятка відзначена своєрідністю виконання, говорить про рівень майстерності волинських різьб’ярів у певний стильовий період і доповнює загальну картину декоративного різьблення на Волині у XVII - XVIII ст. Врата першої половини ХVІІ ст. з с. Верхнів Іваничівського р-ну (Д-1625) починають групу царських врат Волинського краєзнавчого музею, в основі різьби яких лежить виноградна галузка. Вони ще суцільні у нижній частині і мають щільну ажурну різьбу у верхній. В основі орнаментики – галузки з виноградними гронами, що переплітають “баранячі роги”. Дрібні овальні медальйони вміщені на багатопрофільованих з закрутами картушах з боніями. В різьбі геометричні елементи поєднані з виноградними листочками і гронами винограду. Центральна колонка плоскорізьблена, використана кручена форма виноградної лози, в якій повторюються перемінно грона різної величини та листя. Крім традиційного золочення галузки з листям покриті поверх срібла темно-зеленим, а грона – темно-бордовим лаком. Різьба на завершенні врат закрита С – подібними волютами. В композиційному вирішенні сцени “Благовіщення” переважають західноєвропейські мотиви. Богородиця стоїть, простягаючи руки, пасивно віддається волі Божій. На столі перед нею розкрита книга, збоку вазон на фігурному столику – саме з такими атрибутами, починаючи з ХІІ ст., найчастіше зображали Богородицю на Заході. Архангел зображений вході, з посохом в руках. Євангелісти сидять за столами в кріслах з високими спинками. В руках пера, якими вони пишуть в розкритих книгах тексти Євангелій. На відміну від різьби, яка грубувата і виконана дещо недбало, образи євангелістів намальовані дуже майстерно. Автор приділяє велику увагу правильним пропорціям тіла, ретельно намальованим обличчям, тонко виписаним текстам євангелій. Колорит згармонізований, фарби живі, ясні, прозорі.
Ще одні врата з с. Верхнів Іваничівського р-нів (Д-472) відображають початок перелому у декоративному оформленні царських врат, коли повністю зникає поділ їх на частини, виноградна галузка вільно переплітається по всій поверхні і обидві стулки творять симетричну цілісність орнаменту. Зображення в медальйонах сходять на другий план, а на перше місце виступають орнаментальні різьб’ярські елементи. Виноградні галузки виростають з-під колонки у нижній частині стулок і тягнуться вгору хвилястою лінією. Паростки галузок повертаються півколом, на кінцях в них – медальйони з сценою “Благовіщення” і півфігурними зображеннями євангелістів. Загальне враження таке, що медальйони розташовані в колах. Вільні місця між головними галузками заповнені гронами винограду, листочками та вусиками. Овальні медальйони в обрамлені вусиків розміщені на чашечках квітів, вгорі закриті пальметою. Волюти, що завершують врата, пронизані галузкою з гроном винограду і увінчані фігурками ангелів. Середня колонка кручена, ажурна, з перемінним укладом грон винограду і широкої смуги виноградних листочків.
Уклад різьби врат повністю ідентичний різьби врат 1634 р з с. Перевали Турійського району(Д – 582). Це дозволяє прийняти їх за твори одного майстра. Для нього характерні такі прийоми, як переплетення основної галузки завитками з листям, строго визначений уклад грон. Його листки вижолоблені та завершені кулькою. Грона винограду, картуші медальйонів золочені, галузки з листям, рами посріблені. Медальйони на вратах невеликі і губляться серед різьби. У XVIIст. зображення в медальйонах сходять на другий план, а на перше місце виступають орнаментальні різьб’ярські елементи. Царські врата з села Менчичи (Д-471) та села Поромів Іваничівського району(РА-5714) оздоблені у стилі рококо, який поширюється в декорі інтер’єрів храмів Волині з середини XVIIІ ст. Акантове стебло з квітами на кінцях розгалужень використане автором царських врат з церкви Покладання Ризи Богородиці села Менчичи. В чашечках квітів вміщені поясні фігурки євангелістів, лики яких відзначені індивідуальністю. В різьбі врат використані гірлянди квітів, перфоровані рокайлі, низьке полум’я, зрізані S-подібні волюти, купчасті хмари з променями, що оточують фігурку голуба. На полях врат вміщена стилізована квітка соняшника. Різьблення глибоке, пластичне. В орнаментиці царських врат з церкви села Поромів акантове стебло з широким листям виростає з рокайлю. Вгорі воно завершується трьома розгалуженнями з видовженими гронами винограду, які більше схожі на кукурудзу. Такі ж грона по два на кожній стулці виростають з стебла трохи вище середини. Різьба золочена і посріблена. Врата представляють ще одну групу царських врат без медальйонів, що були характерні для доби рококо.
Зразок різьблення у стилі рококо на Волині дає пятиярусний іконостас Соборо-Богородичної церкви села Бужковичі з ламаними карнизами, монументальними круглими колонами, консолями з рокайльною орнаментикою. Рокайльні мотиви увінчують рами ікон намісного ряду. В іконостасі помітно вирізняється центральна ікона “Спас Вседержитель” з символами євангелістів в глибокій різьбленій рамі з увігнуто-вигнутим завершенням, яке прикрашене різьбою у вигляді гребінців, полум’я, С-подібних перфорованих волют. Ікони апостольського ряду мають прямокутну форму з дволопатним завершенням. Овальні ікони з зображенням пророків в картушах з перфорованих волют та язичків полум’я пірамідально завершують іконостас. В орнаментиці царських врат використана стилізована галузка аканту, що обрамляє шість медальйонів. Серед різьби подекуди бачимо видовжені грона винограду. Колонки немає. Окремо в колекції музею стоять врата середини ХVІІІ ст. з с. Верхнів Іваничівського р-ну (Д-473), що за укладом акантового стебла та характером різьби ближчі до ХVІІ ст. Акантове стебло площинно трактоване, виростає з середини стулок і піднімається вгору, роблячи півкола біля медальйонів. Колонка оздобленаплоскорізьбленим ланцюжком стилізованих листочків. Медальйони овальні з променистим декором. Богородиця зображена навколішки перед столом з відкритою книгою. Архангел намальований в русі, з піднятою правою рукою і лілією в лівій руці. Євангелісти зображені цілофігурно зі своїми символами. Вони сидять за столами, з розкритими книгами, за виключенням Луки, що тримає розгорнутий сувій. Різьба золочена, поверх пофарбована. Невідємною складовою частиною української сакральної спадщини є деревяна скульптура.
Скульптурні зображення XVIII ст. Святої і Євангеліста з с. Бужковичі Іваничівського р–ну (С-21, С-22) втілюють статичність та спокій. Скульптура Святої (С-21) відреставрована, на обличчі Евангеліста тільки зроблене реставраційне зондування, яке відкриває авторський живопис. Фігури виконані в повен зріст. Евангеліст зображений в підперезаному хітоні та плащі, який перекинутий через ліве плече та руку і спадає донизу. Лівою рукою він притримує розкриту книгу, права втрачена по лікоть. Його обличчя видовжене з гострим носом, і близько розташованими очима. Хвилясте волосся спадає на плечі, борідка клиноподібна, невеликі вуса. Свята зображена в довгій підперезаній сорочці і плащі, який накинутий на голову та плечі. Руки зігнуті в ліктях і простягнуті вперед. В лівій руці Свята тримаєрозгорнутий сувій з літерами. Ії одяг посріблений, місцями перекритий білою фарбою. Обличчя видовжене з глибоко посадженими карими очима, гострим носом та маленькими рожевими вустами.
Чудовими зразками народної дерев’яної скульптури XVIII ст. у збірці Волинського краєзнавчого музею є зображення розп’ятого Ісуса Христа та ангелів. Ангели (РА – 1434/1-2) та Христос (РА – 1440) з села Старий Порицьк Іваничівського району втілюють риси барочного мистецтва. Ангели пишнотілі з численними складкамина руках і ногах. Голови надто видовжені. Круглі щоки звисають донизу. Глибоко посаджені очі надають обличчямангелів зосередженого виразу. Пишність форм підкреслюється тілесно-рожевим кольором. Насичено-рожевимнамальовані губи і рум’янець на щоках. За спиною ангелів масивні посріблені крила з різьбленим пір’ям. Автор розп’яття передав в образі Христа народні риси. Ледь помітна посмішка, що зачаїлась у напіввідкритих очах та кутиках губ надає його обличчю надзвичайної теплоти. Фігура Христа досить масивна з ретельно прорисованими м’язами оголеного тіла. Пов’язка на стегнах, перев’язана великим вузлом, додає декоративності композиції. Розглянуті пам’ятки декоративного різьблення і сьогодні вражають довершеністю композиційних рішень, майстерністю виконання і представляють національний варіант загальноєвропейських стилів XVII - XVIII ст.
Використана література та джерела:
1. Єлісєєва Т. Каталог царських врат кінця ХVІ – початку ХІХ ст. з колекції Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження і реставрації. Тези та матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції 12-18грудня 1996 року. – Луцьк, 1996. – С. 48-56.
2. Єлісєєва Т. Каталог декоративної різьби та скульптури ХІІІ – XVIІІ століть зі збірки Волинського краєзнавчого музею// Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Матеріали VІІ міжнародної наукової конференції з волинського іконопису. м. Луцьк, 27 – 28 листопада 2000 року. – Луцьк, 2000 – С. 92 – 101
3. Єлісєєва Т. Матеріали до каталогу декоративної різьби та скульптури ХVІІ – ХVІІІ ст. з фондів Волинського краєзнавчого музею // Сакральне мистецтво Волині. Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції. Луцьк, 31жовтня – 1листопада 2002 року. – Луцьк, 2002. – С. 154.
4. Михайло Драган. Українська декоративна різьба ХV – ХVІІІ ст. – Київ, 1970.
Микола Кузьмич, місто Луцьк