Ліворуч Собору Різдва Христового знаходиться цегляний двоповерховий будинок, що нині використовується як єпархіальне управління та житло для священників. Будинок складний у плані і має ряд прибудов.Історичні відомості про будинок мають фрагментарний характер, а спогади старожилів міста неповні і дещо суперечлива.Але його доля тісно повязана з монастирем . Історія Христоріздвяного монастиря у Володимирі-Волинському починається у першій половині ХVІІІ ст.
23 лютого 1718 року зроблено перший дарчий запис на користь єзуїтів. Ядвіга, родом із Сангушків, друга дружина волинського каштеляна Стефана Загоровського, дарує єзуїтам у місті Володимирі 72 тис. злотих. З цього часу у місті існує «місія» єзуїтів. Дарчі записи від 16 січня 1749 року на суму 22796 злотих (внесений в гродські книги Володимира Степаном Чацьким, братом каштеляна Михайла, волинським ловчим) та з 1761 року (останній зроблений Ігнатієм Садовським) на суму 70 тисяч злотих дали можливість єзуїтам приступити до будівництва костьолу й монастиря. Можна припустити, що у той час були побудовані місійні будинки. Про ці місійні, а в подальшому монастирські будинки матеріалів у літературі не збереглося, можливо, вони були деревяними. В 1762 році, вже після побудови основних частин костьолу, місія єзуїтів набрала статусу монастиря. Монастир очолив ксьондз Антоній Малецький; на його пожертвування збудовано у Володимирі- Волинському монастирський будинок.. Але установи ордену з1773 року закриті на території Польщі і Росії.
Автор праці «Город Владимир в связи с историей Волынской епархии» М.І.Теодорович писав « Когда орден иезуитов в 1773 году буллою папы Климента ХIV был уничтожен, то иезуиты из этого монастыря были удалены и самый монастырь вместе с церковью в 1786 году польскою комиссиею народного просвещения по просьбе базилианской коллегии Владимирских училищ и с соизволения короля польского Станислава-Августа был передан с несколькими деревянными строениями во владение униатов – базилиан.» У 1786 році василіани увійшли в права власників костьолу і монастиря. Відразу після цього вони почали будувати нові муровані будинки школи, монастиря та аптеки. Важливий та вигідний привілей – право монополії на утримання аптеки в даній місцевості надав володимирським василіанам король Станіслав Понятовський в 1786 році. XVIII століття відзначилося розвитком вітчизняної аптечної справи. Лікарське обслуговування перебувало в руках приватних осіб та монастирів. Для поповнення аптек сировиною створювалися спеціальні аптекарські сади та сади-городи, що дало можливість наприкінці XVIII століття практично відмовитись від імпорту лікарських рослин. В асортименті лікарських речовин у той час переважали рослини (80%), потім хімікати (9-10%) і речовини тваринного походження (7%). Аптеки у 18 ст. відігравали помітну роль у виробництві хімічних продуктів і розвитку хімічних промислів, а як перші хіміко-технологічні лабораторії (аналіз сировини) сприяли становленню аналітичної хімії. З лікарських форм в аптеках готувалися настої, відвари, мікстури, краплі, сиропи, чаї, порошки, мазі, свічки, пластирі,тощо. Гостра конкуренція спонукала фармацевтів виготовляти також лікувальні вина, мінеральні води, м’ясні бульйони, яринові екстракти, супи в брикетах, косметичні засоби та інше. Прикладом зразкової аптеки того часу може бути Харківська аптека,яку очолював Петро Піскуновський, перший аптекар-українець. Для аптеки у 1786 побудували кам’яний будинок з п’яти кімнат різного призначення: для обробки сировини, виготовлення ліків та їх видачі, велике горище для сушіння рослин і мінеральної сировини, холодний підвал для збереження речовин, що швидко псуються. У 1799 році навколо аптеки розбили сад для вирощування лікарських рослин.
О.Цинкаловський у своїй книзі « Княже місто Володимир» детально вказує на місцезнаходження аптеки: «Василіани дістали ще, крім цього, привілеєм із 1786 року право на свою аптику в Володимирі. Вона містилася в тому домі, де тепер «Європейський готель»». Будинок позначений на плані Володимира 1798 року ліворуч від Христоріздвяного собору. Прямокутний в плані, без будь-яких прибудов. Про його зовнішній вигляд можна судити з фото 1916 року. Будинок одноповерховий з двосхилим дахом та великим горищем, двома ґанками , примикає до мурованої брами, яка разом з шкільним флігелем визначає територію монастиря. Будинок з подібною конструкцією, де горище займає третину висоти всієї будівлі знаходиться на терішній вулиці Драгоманова та Ковельської .Невисокі прямокутні горішні вікна прорізані по всьому периметру стіни. Велике горище було необхідне для сушіння і зберігання лікарських рослин. Відомо, що зі східної сторони монастиря знаходився сад, який цілком міг використовуватися для вирощування лікарських рослин на потреби аптеки.
Під час внутрішніх ремонтних робіт виявлено, що в товщі стін першого поверху є внутрішні пустоти з’єднані з печами, що, очевидно, використовувалося для підтримання певної температури у відповідній кімнаті. Окрім того, перекриття між поверхами не розраховані на сьогоднішню двоповерхову конструкцію будинку.Отже, схема облаштування аптеки василіан у Володимирі багато в чому схожа на Харківську аптеку. Просторий кам’яний будинок з кількома кімнатами, великим горищем, підвалом, про який згадують старожили, та садом. Монастирю в різні часи належали великі земельні ділянки, йому була виділена юридика в місті. В 1801-1842 роках межі цієї юридики і земельних володінь на передмісті змінювалися у зв’язку з переходом монастиря у різні духовні управління. Монастир завжди лишався великим феодальним землевласником. Наприклад, у 50-х роках ХІХ століття православному монастирю належало 100,91 десятин орної землі і сіножатей, город, сад в урочищах Поєздники і Королівщина. Це давало можливість утримувати школи і робити поточні ремонти церкви і монастиря. В 1833 році будівлі монастиря пошкодила велика пожежа.Проте, під час передачі монастиря православному відомству в 1840 році згадується добрий стан будинків монастиря і церкви. В 1845, 1876 і 1882 роках проводилися поточні ремонти монастиря. Картографічні матеріали ХІХ століття свідчать про ряд перебудов будинку аптеки.
На плані Володимира-Волинського 1810 року будинок має прибудову з лівого тильного боку. У другій половині ХІХ століття будівля має більш складну конфігурацію, наближену до сучасного плану. Малоймовірно, що всі ці прибудови слугували збільшенню площі аптеки. У ХІХ столітті монастир мав з північної сторони господарський двір зі стайнею і возівнею, а отже, прибудови мали інше призначення і слугували розширенню господарської частини монастиря. Старожили розповідають, що в цьому будинку були єпископські палати та монастирські келії. В прибудовах розміщувалася кухня, комора для зберігання продуктів та майстерні, де писали ікони, виливали металеві хрестики та іконки, виготовляли свічки. В 1891 році Христорождественский монастир був резиденцією православних єпископів . 21 грудня 1908 року в м. Володимирі-Волинському в храмі Христоріздвяного монастиря відбулася хіротонія архімандрита Фадея (Тадея) в єпископи Володимира-Волинського. Він останній в списку православних єпископів у Володимирі поданих О.Цинкаловським в книзі « Княже місто Володимир». З 1909 по1915 рік Єпископ Фадей очолював єпархію у місті Володимирі - Волинському. Його 31 грудня 1937 року близько першої ночі було страчено НКВСу Твері.18-23 лютого 1997 року Архієрейський Собор Російської православної церкви причислив священномученика до лику святих.
З 1914 року відомо, що церква і монастир добре збереглися, але були спалені дерев’яні будинки господарського двору, фільварку, меблі єпископських палат і навіть дорогий новий іконостас церкви.(226). Від вогню постраждали будівлі з північної сторони Христоріздвяного монастиря, а спалені меблі єпископських палат опосередковано можуть вказувати на розміщення цих палат в будинку аптеки або у його більш пізніх прибудовах. В 1916 році будинок, чи принаймні його частина, використовується за попереднім призначенням. Свідченням цього є поштівка датована цим роком. Обриси будівлі частково закриті деревами, але над дверима лівого ганку чітко видно вивіску аптеки. 14 грудня 1921року монастир і церква передані за рішенням польського уряду римо–католицькій єпархії (227) .Перебудова «одноповерхової» аптеки на двоповерховий «Європейський готель» про який згадує О.Цинкаловський в 1935 році, була здійснена в цей проміжок часу, тобто між 1921 та 1935 роком. Після війни у цьому будинку розміщувалась прикордонна комендатура. Пізніше, аж до початку 70-х років - готель. Надалі і до 2004 року- різні міські установи .
Романа Кучерява, директор Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир»
Світлана Федосєєва, завідуюча відділом обліку, паспортизації та наукових досліджень Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир»