на фото: фрагмент плитки керамічної ХII-ХIII ст.з урочища "Стара катедра".Фото з фондів Володимир-Волинського історичного музею
Ще в дев’ятнадцятому столітті в науковій літературі урочище над річкою Луг в селі Федорівці, Володимир-Волинського повіту називали «Старою катедрою». Легенда повязує цю місцевість з князем Володимиром Великим та першими християнськими місіонерами на Волині.
Аби знайти підтвердження цьому переказові, правий, високий берег Луги (Лугу), де згідно з легендою знаходилася « стара катедра» волинських єпископів, досліджували двоє відомих у свій час вчених: влітку 1886 року-Андріан Прахов, а в 1975 році-радянський професор, спеціаліст з давної архітектури та фортифікаційних об’єктів середньовіччя П. Раппопорт. В обох випадках науково-пошукові роботи здійснювалися на високому рівні, як кажуть, грошей не шкодували, аби ретельно дослідити археологічну памяткую Але вчені не виявили вагомих аргументів, щоб авторитетно ствердити - саме в цій місцевості у ранньому середньовіччі знаходилася перша єпископська кафедра Оскільки мало кому з читачів відомо про ті дослідження, на підставі документів, які знаходяться у Володимир-Волинському історичному музеї, зробимо популярний огляд подій у селі Федорівці в 1886 та 1975 роках.
Андріан Прахов наприкінці дев’ятнадцятого століття обстежував руїни величного Успенського собору у Володимирі-Волинському.Група вчених під його керівництвом готувала проект капітальної реставрації Мстиславового храму. Досить цікаві публікації про хід підготовки до реставраційних робіт підготував володимир -волинський історик, археолог – аматор Омелян Дверницький, який прцював у цій групі дослідників.У сімнадцятому томі популярного історичного журналу « Києвская старина» за 1887 рік розміщено статтю «Археологическиє исследования в городе Владимире-Волынском и его окрестностях», у 1889 році надруковано монографію «Памятники древнего православия в г.Владимире – Волынском». Отож як описує Омелян Дверницький, дослідники звернули увагу на високий пагорб у селі Федорівці Володимир-Волинського повіту. Частина схилу пагорба обвалилася у річку, а повсюдно, у великій кількості знаходили велику кількість фрагментів цеглин,штукатурки, фресок та іншіх супутніх матеріалів, що вказували на заховані в землі рештки великої і невідомої дослідникам давньої споруди. У 1683 році згадується, що у селі знаходилася церква святого Феодора ( Теодора), знана у місцевих селян як « стара катедра» володимирських єпископів.Деревяний храм в ті ж роки через старість згнив та зруйнувався. Але на пошану свого небесного покровителя селяни – федорівчани звели у вісімнадцятому столітті капличку.Підстав як вивяляеться, аби розпочати археологічні дослідження, у Андріана Прахова було достатньо.
Тож паралельно з науковими обстеженнями в Успенському соборі, він влітку розкопує пагорб в урочищі над Лугою. Напевне це були перші археологічні розкопки на Волині, котрі здійснювалися на професійному, науковому рівні. Вчений започаткував системні дослідження археологічних архітектурних об’єктів нашого краю. Відкриття решток давньої кам’яної церкви в Федорівці – своєрідна історична сенсація тих років. У ході розкопок відкрилися фрагменти високих ( до чотирьох метрів), мурованих стін на глибоких та міцних фундаментах. Товщина мурів сягала понад два метри. Вони були грубшимианіж в Успенському соборі. В них виявили декілька поховальних ніш – аркасолій, розписаних фресками.Вірогідно стіни також було розписано по штукатурці.Фрагменти цього розпису знаходили в будівельних рештках та під шарами дерну, на деяких навіть траплялися літери та інші знаки кириличного письма.В алтарній частині розчистили підлогу, яка була викладена геометричними узорами з надзвичайно гарних ( фактично унікальних) керамічних різнокольорових плиток. Під підлогою дослідили сім мурованих гробівців. Череп людський в одному з поховань було пробито великим кованим цвяхом. На думку А.Прахова та його колег, цей багатий археологічний матеріал, підтверджував час зведення цієї великої шестистовпної камяної будівлі дванадцятим століттям. Дуже шкода, що значно пізніше, коли церкву повторно досліджували, плитка підлоги та франгменти стін не збереглися.Як і дуже унікальна цеглина зі стилізованим зображенням воїна з непокритою головою та маленькою клиновидною борідкою. На ногах якого шпори, обидві руки підняті догори. В одній – булава, біля другої – хрест. Під фундаментами будівлі, археологи натрапили на залишки іншої, більш ранньої в часі споруди.
Омелян Дверницький описує її так «…Під час очищення від сміття східної частини храму помітили основу стіни, яка, напевно, не має ніякого зв’язку з мурами відкритого храму, призначення котрої нам не зовсім зрозуміле. Збудована півколом, початок її біля олтаря, а далі, через три аршини вона безслідно зникає…». Ще один уривок з цієї статті в «Києвской старине»
…В руїнах давнього храму, віднайденого в урочищі « Стара катедра», природно було б бачити залишки храму, за легендою збудованого Святим Володимиром, та створеної при ньому єпископської кафедри. Але все-таки ми не можемо наполягати на достовірності такої інформації, найперш ґрунтуючись на основі топографічних міркувань…Вивчаючи уважно місцеположення стародавнього Володимира, ми дійшли до думки ( тобто група дослідників з А. Праховим,- В.С.), що не було більш зручного місця для зведення першого кафедрального собору, як те на якому зараз знаходиться собор Мстислава, а той, який, без сумніву, був у Володимирі до князювання Мстислава Ізяславича катедральний храм, був безумовно деревяним, і на його місці Мстислав споруджує новий, величний храм…».
Археологічні дослідження в урочищі " Стара катедра" в 1886 році.Залишки фундаментів споруди ( церкви). Фото з фондів Володимир-Волинського історичного музею
Минув час. Про археологічні дослідження з плином часу потроху забули. Документів за результатами проведених розкопок ніде не публікували – вони зберігалися в родині А.Прахова. Де ці звіти тепер, невідомо. Хоча в 1948 році радянський історик К.Афанасієв відшукав деякі з документів і фрагментарно подав у монографії «Построєние архитектурной формы древнерусскими зодчими», видану у 1961 році у Москві. Брак інформації про стародавній храм на Федорівці, а особливе оте речення про невідому стіну під фундаментами, зумовило те, що професор П.Раппопорт у 1975 році повторно здійнив розкриття археологічного об’єкта. Хід робіт вчений описав у статті «Старая кафедра в окрестностях Владимира-Волынского», вміщеній у журналі « Советская археологія «( №4 за 1977 рік). На перших етапах досліджень вчений йшов слідами попередників. Але ті сто літ від перших розкопок не минули безслідно і для руїн. Стіни, а точніше їхні фрагменти не збереглися, майже не лишилося сліду і від керамічної підлоги, фресок та інших матеріалів з храму, описаних у попередніх працях. А.Прахов згадував про ’’множество голосников’’, а П.Раппопорту вдалося віднайти лише один уламок амфори з залишками розчину. Але не будемо стомлювати читача переліком знахідок, особливостями будівлі, типом фундаментів та стін, що більш цікаво спеціалісту. Лишень зазначимо, що П.Раппопортом детально досліджено залишки невідомої церкви під фундаментами « старої катедри».
Від невідомої споруди збереглися тільки невеликі фрагменти крейдяних фундаментів на слабкому та погано перемішаному розчині. Загальні розміри церковиці по периметру стін становлять тринадцять на тринадцять метрів, з боків до неї колись примикали галереї. Вірогідно, що будівництво не було завершене стверджував радянський дослідник, адже не знайшлося слідів цегли, інших матеріалів, які характерні для стін такого типу споруд. То ж якби її звели, а перед будівництвом « старої катедри» зруйнували, то при такому детальному аналізові досліджень професор на щось таки б натрапив. Повторно досліджено гробниці у « старій катедрі». Вони разом з супутнім матеріалом типово прив’язані до великої церкви і в комплексі з нею датуються дванадцятим століттям. Усі знайдені під підлогою скелети, а їх понад десяток, - жіночі. Під голову одного з таких кістяків підкладено цеглину( плінфу), вірогідно це поховання монахині.
П.Раппопорт зробив свої висновки про ці дві церкви : « Здійснено спробу встановити первісну назву церкви « Стара катедра». Зокрема її вважали Успенським собором, зведеним князем Мстиславом. Частіше цю церкву співставляли з Дмитрієвською, яка згадується в літописі кінця тринадцятого століття. Обидві ці спроби не мають ніяких базових аргументів та не витримують критики. Більш вірогідно, що церква Феодора, яка знаходилася на цьому місці з шістнадцятого століття, традиційно зберегла назву більш древнього храму. Судячи з того, що храм знаходився за міськими укріпленнями, та з досліджених під час розкопів виключно жіночих поховань, допускаємо, що « стара катедра» - залишки колишнього жіночого заміського монастиря. А дата закладки «старої катедри » поки визначена лише орієнтовно – в межах другої половини дванадцятого століття. А стосовно датування нововідкритого на руїнах катедри малого храму, то даних надзвичайно мало…
Ми переклали цю розлогу цитату професора П.Раппопорта, аби ствердити: таємницю легендарного урочища ще донині не розкрито, і воно чекає свого майбутнього дослідника. Можливо, десь років через сто, зацікавлений історією меценат профінансує нові археологічні розкопки вже на околицях цього загадкового монастиря, і знайдуться підтвердження, що поблизу стародавнього і ще досі такого таємничого Володимира знаходилася перша місія християн.
Володимир Стемковський, директор Володимир-Волинського історичного музею