У 1926 році виник Львівський Клуб Короткохвильовиків ( ЛКК) . Це був третій клуб на теренах колишньої Польщі , який охоплював радіоаматорів Галичини та Волині.
Журнал "Радіотехнік". Січень 1937р. Фото з фондів Володимир-Волинського історичного музею
До цього часу радіоаматорство розвивалося самодіяльно, роздільно і не скординовано. Міністерство пошт і телеграфів не видавало дозволів на експлуатацію радіопередавачів і тому рух носив нелегальний характер. Деякі клуби присвоювали собі кличні знаки SPz, що було не корисним і нелегальні станції підлягали закриттю, а легальних було лише декілька. З ініціативи радіотехнічного інституту і Міністерства військових справ був створений Польський Союз Короткохвильовиків (PZK). Власне Львівський клуб короткохвильовиків будучи округом Польського союзу надавав новаторства і динамізму і представляв союз короткохвильовиків у Міжнародному союзі радіоаматорів (JARU), що призвело правда, до дворічних суперечок в союзі. Зустріч секретаря головного управління (PZK) з секретарем (JARU) в 1932 році у Мадриді на Міжнародній радіотелеграфній конференції закінчилася результативно і піднесла авторитет Львівському клубі в (JARU).
Для поширення технічної культури серед своїх членів, також любителів коротких хвиль PZK і ЛКК видають свій офіційний орган « Короткохвильовик Польщі». Редакція і адміністрація журналу містилася у Львові по вулиці Зибліневича,33 ( тепер Івана Франка,33). Популярними були в той час також інші журнали: « Радіоаматор»(1924 р), «Нови Радіоаматор» (1934р.), «Радіотехнік» ( 1936 р). Зі Львова, де знаходилося Головне QSL-бюро (картки підтвердження радіозв’язку), за повідомленням журналу «Нови Радіоаматор» за 1934 р, було розіслано в усі закутки світу близько 20 тисяч карток підтвердження радіозв’язку .Діяльність ЛКК викликала зацікавленість серед радіоаматорів з тодішнього, довоєнного, Володимира-Волинського.
Активно працював у радіоаматорстві у передвоєнні роки житель міста Володимир-Волинського, член ЛКК Юліан Грудзінський. Його радіостанція знаходилася по вулиці Й.Пілсудського,93 ( нині вулиця Ковельська) Він був одним із засновників клубної радіостанції Стрілецького союзу в місті Володимир-Волинський. Зі слів колишнього наукового співробітника Володимир-Волинського історичного музею П.М.Заклекти під керівництвом Ю.Грудзінського проводилися збори з технічних видів спорту і конференції. З метою популяризації радіоаматорства на збори запрошувалися не лише харцери Володимира-Волинського та повіту, а також харцери з інших повітів. З певних причин, на сьогодні ми маємо обмаль інформації про життя та діяльність Ю.Грудзінського.
В кінці серпня 1939 року в ЛКК поступило розпорядження Міністерства пошт і телеграфів з рекомендаціями для всіх радіоаматорів провести демонтаж( чи здати міністерству на збереження) свої особисті радіостанції та здати свої ліцензії, що означало кінець радіоаматорській діяльності. Подальша доля Ю.Грудзінського нам невідома З поміток в журналах Ю.Грудзінського видно, що, очевидно, його радіопередавач був побудований за принциповою схемою Здіслава Стефана. Передавач досягав до 60 ватів (вища ліцензійна 50 вт) потужності при телеграфії і декілька десятків ватів при дуже глибокій до 100 відсотковій сіткової модуляції в діапазонах 40 та 20 метрів. Багато зробив для радіоаматорства та організацій заходів подібного роду місцевий фотограф і радіоаматор Ігор Краєвський, який працював до війни бухгалтером у Володимир-Волинському лісгоспі.
Родлина Краєвських проживала у володимир-Волинському по вулиці Соборній над річкою Лугою біля Успенського собору по сусідству з будинком священника.Зі слів батька, під час війни він виїхав до Варшави і додому, до Володимира-Волинського не повернувся. Ігор Краєвський цікавився простою ультракороткохвильовою технікою, яка поступово знаходила своїх шанувальників, бо така техніка була дешевою, мобільною і надійною. В автора цього дослідження знаходяться підшивки журналів «Радіотехнік»,та чимало фотонегативів негативів радіосхем та радіоапаратури, які належали Ігорю Краєвському.
В повоєнний, радянський час, півстоліття тому з території Волині в ефір вийшла перша аматорська станція – « колективна» Володимир-Волинської станції юних техніків. Керував нею у далекому 1958 році молодий учитель фізики Павло Янович. На своїй індивідуальній радіостанції він встановив радіозв’язок з іспанським радіоаматором E3JAз Барселони. Сьогодні Павло Янович (UT5KR) живе у Рівному. Святослав Гунько в грудні 1959 року провів свій перший зв'язок з Нижнім Тагілом. Велику допомогу в становленні Святослава як радіоспортсмена нодали відомі короткохвильовики М.Г.Бассіна та В.М.Гончарський.
Під іхнім керівництвом він став в подальшому одним із найсильніших корокохвильовиків країни. Будучи начальником « колективки» працівників звязку UB5KLCпотім UK5WAG у Львові він і сам почав помагати виходити в ефір. Деякий час С.Гунько жив у Казахстані, був членом очних змагань в Казахстані.Тепер працює в Нововолинську у змаганнях під скороченим кличним знаком UR2P. Він майстер спорту СРСР з радіо.Ростислав Чернецький (UR5PA) в 1959 році власноручно змайстрував свою станцію RB5ABL. Нині Ростислав Степанович проживає у Нововолинську і працює вчителем трудового навчання в одній із шкіл. Він - член Ліги аматорів Волинської області, член Президії круглого столу аматорів.
В шістдесятих роках минулого століття відкрито колективні радіостанції на базі середньої школи №2 –керівник Калапуша Л.Р, технікуму механізації сільського господарства – керівник Шевчук В.П. Радіозвязок став розвиватися і в інших містах області,зокрема в Луцьку.В березні 1959 року на власній станції RB5ABN в ефір вийшов М.П.Пілецький. В 1960 році обласному радіоклубові присвоено позивний UB5KEF( нині UR4PWA), а в 1961 році позивний UB5KEH отримала луцька середня школа №3 –начальник станції М. Пілецький Першими радіокороткохвильовиками Волині, згідно списку радіостанцій складеного першого грудня 1961 року вважають А.Й.Циванюка (UB5PG)-місто Луцьк та В.Х.Хомяка (UB5P1) –місто Нововолинськ. У Локачах , а згодом у Володимирі-Волинському,був ентузіаст, раціоналізатор-керівник радіолаборлаторії Локачинського будинку піонерів В.Г.Міщук (UB5PBV) Він автор брошури «Перша радіостанція радіоаматора» видану у Львові в 1966 році.На станції UB5KTR описаній в брошурі, передавач працював понад два роки.
За цей час в умовах поганого проходження радіохвиль, було встановлено понад півтори тисячі звязків з усіма районами тодішнього СРСР, зі станціями Чехо-Словакії, Східної Німмеччини, республіками Югославії. Найдальший звязок був Локачі-Владивосток. Він виховав майстра спорту,незабутнього нашого колегу і друга,автора статей відомих журналів і активного дописувача газети «Радіоінформ» Григорія Андрійчука (UT5PH).Ініціатором побудови аматорської колективної станції в Нововолинську UR4PWC е радіоаматор із села Верхнів Іваничівського району (UT1PC) А.Н. Франчук.
Ковельчанин Микола Шашкевич, який уже п'ятнадцять років очолює Лігу радіоаматорів Волині, розповідає:» Основною нашою метою є задоволення аматорської зацікавленості молоді, розвиток науково-технічної творчості, розширення міжнародних гуманітарних зв’язків. Радіоаматори допомагають державним органам під час стихійних лих, великих аварій та інших надзвичайних ситуацій, забезпечуючи аварійний радіозв’язок. Саме вони від’їжджали у вірменське місто Співак, де землетрусом були порушені всі системи зв’язку, працювали з Чорнобиля».
Начальник Володимир-Волинського міського відділу культури та туризму Андрій Шоцький який також є радіоаматором (UT2PL) зазначив: « Були випадки, коли хоббі дпомогло мені у виконанні службових обовязків. Зокрема під час святкування вісімсотліття від часу створення Волинсько-Галицького князівства радіоаматори забезпечили синхронне озвучування в ефірі дзвонів з усіх церков міста Володимира – Волинського для цього запршувалися радіоаматори з Нововолинська та Ковеля». Сучасна апаратура досить дорога і придбати хороший, фірмовий трансивер (передавач і приймач радіосигналів) може дозволити собі не кожен. Багато хто з аматорів збирає апаратуру своїми руками. Майже всі починали в технічних гуртках, де й зараз досвідчені педагоги готові допомогти та навчити.
У Володимирі-Волинському можна звернутися до В.Ф.Гагана (UR5PG), у Нововолинську в міську СЮТ до майстра радіоспорту України Охманюка Є.А (UT4PZ). Незважаючи на економічні проблеми, технічні гуртки все ж працюють в обласному центрі Волині та більшості районів. Школярів тут навчать «азам» радіосправи, є можливість самому вийти в ефір, а то й спробувати змайструвати хай найпростішу, але власну радіостанцію. Хтось з часом забуде дитяче захоплення, та є й такі, хто збереже радіоаматорству вірність на все життя.
Література :
1.”Radioamator”/ Warszawa,1924 r.
2.” Nowy Radioamator”/ Warszawa,1934 r.
3.”Krotkofalowiec Polski”/ Lwow,1936 r.
4 “Radiotechnik”/ Warszawa, 1936, 1937 rr.
5.Георгій Чліянц (UY5XE), “LKK-80 років”/ Львів, 2006 р.
6.Надюкова Ірина. «Аварійний зв'язок у Чорнобилі забезпечували радіоаматори»/ Волинські губернські відомості, №12 18 березня 2004 р.
П.Смикалюк, радіоаматор, ( позивний UT1 PS), місто Володимир-Волинський