Духовне життя України і Волині невідємне від її релігійних традицій, що як правило, асоціюються з православ'ям і католицизмом, унією. Однак, повне бачення самобутності нашого краю неможливе без знання минулого і сучасного протестантизму...
Ця конфесія має багату і давню історію, що дає всі підстави характеризувати Україну і Волинь як представницькі протестантські регіони у слов'янському світі. Протестантизм виконує певну роль у нинішніх релігійних процесах, духовному житті країни. Волинь, знаходячись на перехресті культурних шляхів між Україною та Західною Європою, відігравала вагому роль у проникненні протестантського вчення на територію України і сама ставала осередком поширення цієї доктрини. В Україні проблема протестантизму цікавила багатьох дослідників (А.Архангельського, І.Огієнка, І.Франка, М.Грушевського, М.Драгоманова, Лесю Українку), займаються його вивченням і сучасні науковці (В.Любащенко, В.Єленський, В.Лубський). Дослідження діяльності протестантських організацій, їх кількісного та якісного складу, свідчить про потенційне зростання цієї ідеології на суспільну свідомість волинян. Відомо, що серед членів цих громад є значна кількість молоді, людей середнього та старшого віку, різного освітнього рівня, спостерігається дифернеціація соціального статусу віруючих. Поряд з цим, в умовах складного та суперечливого релігійного життя на теренах України, зокрема, розколу в українському протестантизмі, резервні можливості протестантських громад зростають. Які ж світоглядні та історичні витоки протестантизму?
Дослідники Г.Гутшера та Й. Тірфельдер у унікальній енциклопедичній праці «Хроніка християнства» зазначають, що Лютер та інші реформатори не мали на меті створити нову церкву , а намагалися здійснити внутрішню реформу католицької церкви. Проте в результаті фундаментальних досліджень Біблії та особистої духовної еволюції Лютер дійшов революційних як для католицького середовища висновків про те, що Бог не враховує людських заслуг, а милосердно приймає грішника. Спасіння лише завдякі вірі, а не авторитету церкви чи папи – основний постулат протестантизму. Один з класиків марксизму, оцінюючи діяльність М.Лютера як основоположника протестантизму сказав: « Він розбив віру в авторитет, відновивши авторитет віри. Він перетворив священиків у мирян, а мирян у священиків. Він звільнив людину відзовнішньої релігійності, зробивши релігійність внутрішнім світом людини». 31 жовтня 1517 року у німецькому містечку Вітенберг на дверях своєї церкви Лютер помістив знамениті 95 тез, що стало точкою відліку в історії протестантизму – ще однієї з християнських конфесій. «Лише віра, лише благодать і лише Святе письмо «- це основні ідеї протестантського вчення, котре майже повністю відкинуло обрядову сторону католицької церкви. Проте, ідеї співзвучні реформаційним, висловлювалися і до Лютера.
У 14 столітті професор Оксфордського університету Джон Вікліф видав працю «Про світське панування», в якій засудив практику соціальної експлуатації, застосовувану католицькою церквою. Для Вікліфа єдиною основою віри є Святе Письмо. Єдиний вихід – вилучення майна в церкви світською владою. Лише так вона знову може стати істинною і буде турбуватися про релігійні потреби людей.Погляди Вікліфа у Богемії поділяв Ян Гус (1369-1415), магістр Празького університету. Він у праці «Про церкву» виступив проти таїнств, яке проводить сумнівне духовенство, вимагав причащати віруючих хлібом і вином. Улітку 1415р. він був спалений інквізицією. У Швейцарії реформаторські ідеї знайшли свій вияв у діяльності Ульріха Цвінглі. Його богословські погляди сформувалися під впливом Еразма Ротердамського. Діючи із дозволу міських властей Цюріха, Цвінглі відміняє всі церковні звичаї необгрунтовані Біблією. Він пропонує символічне розуміння Євхаристії. Ще одним ідеологом протестантизму став Жан Кальвін, який практично втілював своє вчення у житті християнської общини в Женеві. Кальвін докорінним чином реформував католицизм: заперечуваласась ієрархічна побудова церкви і верховенство Папи Римського. Єдиним джерелом і авторитетом нової церкви визнавалось Святе Письмо.
Церква, ієрархія і культ значно спрощувались. Богослужіння проводилося рідною мовою. Хрещення і причастя розглядаються як символічні обряди.[ 5 ,112] Програмною працею Кальвіна стала книга «Настанови в християнській вірі», котра спричинила світову славу теолога з Женеви і є маніфестом усіх кальвіністів. У основних віросповідних питаннях Кальвін дотримувався традиційних реформаційних ідей: «...людина оправдується одним лише прийняттям Ісуса Христа чистим серцем і прощенням гріхів.» Але в кальвінізмі поширений догмат про передвизначення: «Бог вибрав кого захотів і до того, як люди народилися, Бог приготував для них благодатну милість, яку забажав дати», тобто доля людини вирішується Богом ще до її народження.Таким чином, основоположником протестантизму став католицький ченець-августіанець Мартін Лютер, а до раннього пртестантизму належать лютеранство, цвінгліанство і кальвінізм. Пізній протестантизм з його течіями – баптизмом, адвентизмом, п'ятидесятництвом, єговізмом, вірою Мормонів формується у 19-на початку 20 ст.Які ж шляхи пронинення протестантизму на Волинь ? З середини 16ст. західні ідейні впливи на Україну починають виявлятися все виразніше. У цей час посилюються торгівельно-економічні зв'язки із Західною Європою. Це призводить до поступового економічного і духовного піднесення західноукраїнських земель.
Основними центрами початкових паростків передбуржуазних відносин і гуманістичної культури стають Галичина і Волинь як регіони, котрі лежать на перетині великих торгівельних шляхів.Саме західний шлях набуває найбільшої ваги ів історії протестантизму в Україні і на Волині. Нев останню чергу протестантизм поширюється на Волині завдяки польській релігійно-філософській думці епохи Відродження і її головному центру – Кракову, де у 16-17 століттях проживало чимало українців. Було ще декілька наближених до українського кордону польських центрів протестантизму – Люблін, Сандомир, Хмельник, Лєшно, Пінчув. Західна Україна зазнала найбільшого впоиву протестантизму порівняно з іншими регіонами України. Посібник «Історія церкви» , виданий в 1998 році у Далласі (США) подає історичний екскурс про зародження протестантського руху на Волині: « Початок євангельсько-баптистських течій на Волині і Поліссі тісно пов'язаний з духовним пробудженням на півдні України. Коли брат І.Рябошапка дізнався про те, що на Волині в с.Тудорів і Синів є віруючі, котрі пізнали слово Боже через німецьких колоністів, які жили на Волині, він поїхав туди і утвердив їх в пізнанні Божої істини, і згідно їх віри, хрестив у 1873р. У 1920р. Волинь була віддана Польщі і коли там було організовано Слов'янський баптистський союз, багато українських баптистських общин увійшло до його складу»[2, 928-929].
Ще одна протестантська община – адвентистів сьомого дня утворилася під Луцьком в 1890 р. Її членами стали німецькі колоністи, а керівником – К.Рейвен, емігрант з Таврійської губернії, який побуваву США і повернувся як послідовник ідеї швидкого пришестя Христа. Окрім того, після утворення у 1922 році Союзу адвентистів сьомого дня в Польщі, який увійшов до Східноєвропейського дивізіону, у Луцьку розташувався центр Сланського поля. Адвентистські осередки наприкінці 19стлітя існували у Горохові, Ковелі, Володимирі-Волинському [2, 807-808] У 20-х -30х роках 20 століття на Волині поширювався п'ятидесятницький рух.Зокрема, в селищі Човниця Луцького району в 1929 році відбувся 1-й з'їзд пятидестників Східної Польщі, Західної Білорусії і Західної України. Згідно даних 1937 року в українських етнічних землях нараховувалася така кількість п'ятидесятницьких громад: Камінь-Каширський округ – 3, Ковельський – 3, Любомильський – 2, Луцький – 4, Володимирський – 2. На початку 30-х років 20 століття на Волині з'явилася група п'ятидесятників ще одного американського об'єднання – Церкви Божої, але вона за віровченням і культом майже не відрізнялася від Союзу общин християн віри євангельської.
У 1932 році у селі Воскодавці Рівненського окркугу утворилася громада євангельських християн святих сіоністів (мурашківці), засновником якої був Іван Мурашко. Згадана організація діяла у віддалених районах Полісся та Волині [2, 816]Отож, волиняни часто ставали адептами протестантизму завдяки місіонерській діяльності німецьких колоністів, які проживали на Волині. Саме західний шлях є основним у поширенні протестантизму на теренах Волині. Ще у 16-17 століттях у Кракові, Любліні та деяких інших польських містах існували протестантські течії, ізавдяки контакту із згаданими осередками в культурній, соціальній і духовній площинах відбувалося проникнення нової віри у наш регіон. Зрештою, пропагндистами модернізованого вчення ставали основоположники сект (як у мурашківців), котрі, побувавши у США – традиційному світовому центрі пізнього протестантизму, апробували новації на Волині. Така у загальних рисах історія протестантизму на Волині. Нині протестанти займають вагоме місце у структурі релігійних конфесій у Волинській області. На початку 21 століття у нашому регіоні нараховувалося понад 22 тисячі адептів цієї християнської течії. Це зумовлено, певним чином і лібералізацією суспільного життя , і занепаду офіційної ідеології та зневіри людей в комуністичних ідеалах.
Значний резонанс у 1988 році серед віруючих Волині мало водне хрещення, проведене громадою християн віри Євангельської міста Луцька наприкінці липня біля села Рованці Луцького району. Це був один із перших, дозволених владою, протестантських масових місійних заходів в області, проведений за участю кількох тисяч віруючих. Він засвідчив про поступову нормалізацію стосунків органів влади з протестантськими релігійними організаціями. Протягом 1988-1989 років водне хрещення лише у 86 зареєстрованих громадах євангельських християн-баптистів та п'ятидесятників прийняло понад 680 осіб, переважно молодь. При обласній пресвітерській раді обєднань ХВЄ розпочала активну роботу місія «Голос надія». Реєструвалися нові протестантські громади. У грудні 1993 року розпочала роботу книжкова фабрика «Християнське життя», організована євангельськими християнами – баптистами. Це підприємство друкувало протестантську літературу. Для проведення місіонерської та благодійницької роботи релігійні організації ХВЄ, ЄХБ, адвентистів і єговістів отримали у 1994р. 27 вантажів гуманітарної допомоги. Помітною подією стало відкриття у 1998 році молитовного будинку адвентистів у Луцьку на Володимирській вулиці.
28 липня 1998 року Біблійний інститут відкрито у Нововолинську. У ньому на той час займалося 40 слухачів. 10 липня 1999 року у Луцьку християни-баптисти на стадіоні «Авангард» провели конгрес « Ісус Христос учора, сьогодні і навіки той самий». Вийшли із ізоляції і Свідки Єгови. Підсумовуючи сказане, зазначимо, що протестантизм на Волині в системі новітніх суспільно-політичних, ідеологічних, світоглядних і культурних координат відчуває свій ренесанс і його резервні можливості і в Україні, і на Волині мають перспективу.
Використані література та джерела :
1. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. –К., 1997
2. Волинь на зламі: історія краю(1989-2001). – Луцьк.- 2001
3. Геллей Г. Біблійний довідник. – Торонто, 1985
4. Дмитриев М.В. Православие и Реформация: Реформационное движение в восточно-славянских землях Речи Посполитой во второй половине 16 века. – М.. 1990
5. Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні. – Львів, 1995
6. Любащенко В. І. Протестантизмв Україні: генеза, структура,місце у соціокультурних процесах. – К., 1998
7. Соловьев Э.Ю. Непобежденный еретик. Мартин Лютер и его время. – М., 1984
Богдан Янович, Ганна Доскоч- наукові співробітники Володимир - Волинського історичного музею