Якщо ви поцікавитесь хто винайшов метод електрофорезу, яким і сьогодні лікують людей, то будь-яке наукове джерело видасть таку інформацію: професор хімії Московського університету Фьодор Рейсс, роботу якого«Про нову дію гальванічного струму» опубліковано у 1809 році, у записках «Московского общества испытателей природы». Рейссописавяк на дослідах відкрив явище, що отримало першоназву«електроосмос». Але … Навіть не всі інтелектуали знають – насправді «батьком» електрофорезу є володимирчанин Стефан Стубелевич, видатний фізик і математик, професор Вільненського університету, який ( незбагненні витівки долі !) не встиг запатентувати свій винахід.
Портрет Стефана Стубілевича , вченого, родом з Володимира- Волинського
Стефан Стубелевич народився 13 листопада 1762 року у Володимирі-Волинському, у збіднілій дворянській родині, про яку, на жаль, не збереглось жодних відомостей. Освіту майбутній вчений-винахідник здобув у Володимирському колегіумі, де навчалось у ті часи кілька сотень студентів і викладало семеро професорів. Колегіум організувалиу 1670 році греко-католицькі монахахи-василіани, розташовувався він біля теперішнього собору Різдва Христового. З цього приводу директор Володимир –Волнського історичного музею Володимир Стемковський зазначає: не правий той, хто вважає ,що усе, пов’язане з унією поганим, бо насправді греко-катоцицька церква чимало зробила для розвитку освіти, в тому числі на Волині. «От наприклад у тодішньому володимирському колегіумі вивчали п’ять мов - англійську, італійську, латинь, старослов’янську, і, звісно, польську. У якому навчальному закладі тепер стільки мов вчать?» - наводить аргументи директор музею. У 23 роки Стефан Стубелевич зараховується до Вільненського (Вільнюського) університету, ректором якого був Юзеф Міцкевич, дядько знаменитого польського поета Адама Міцкевича. У студентські роки наш земляк жив бідно, проте мав неабиякий потяг до знань, його надзвичайно цікавили математика, історія Королівства Польського, Руси-України, анатомія і фізіологія людини, теорія музики і художня література. Пізніше стає викладачем, перемігши у 1797 році у конкурсі на посаду віце-професорора кафедри фізики. У вільний від справ час молодий науковець їздив на рідну землю, у древнє місто над Лугою – у Володимир. Саме тут, він і зустрів свою другу половинку, дружину Олександру, яка була родом з села Древині і походила зі знатного православного роду. Закохані побрались і вирушили до Вільнюса, адже на вченого чекали незавершені досліди щодо впливу електричного струму на живі організми. Стубелевич мріяв використати свої знання для лікування людей, тому вперто і самовіддано працював, випробовуючи дози струму на собі, створюючи експериментальні прилади.
На знімку: Один з будинків котрі у 17 та 18 століттях належали Володимирському колегіуму. Світлина зроблена на початку двадцятого століття . Будинок не зберігся . Фото з фондів Володимир - Волинського історичного музею.
Доктор медицини Якуб Шимкевич допомагав йому у медичних дослідах, а сам дослідник тим часом власноруч усе детально занотовував у наукових щоденниках, один з яких датується 1801 роком. Саме ці записи і підтверджують справжнє «батьківство» методу електрофорезу, яке, тепер у цьому вже ніхто не сумнівається, належить саме Стефану Стубелевичу з Володимира, а не московиту Рейссу. Наш земляк на шість років раніше від російського вченого зробив цей винахід. З 1802 по 1804 роки Стефан Стубелевич стажувався у Сорбонні, переймав досвід провідних умів Європи. Він також відвідав Австрію, Францію, Італію, Німеччину, під час подорожі робив ретельні нотатки, які невдовзі опублікував. В щоденнику вченого записані роздуми про долю України, яка в той час була окупована Росією. Стефан Стубелевич фіксує усе, що бачить у Падуї, Болоньї, Флоренції, Турині та Парижі. У французькій столиці наш земляк захоплено слухає лекції всесвітньовідомих вчених - Ампера, Гей-Люссака, Коші, закуповує та відсилає до Вільнюського університету наукову літературу та прилади для фізичного кабінету. У 1804 році знову приступає до наукової роботи, викладає, вперше виокреслює таке поняття як «магнітне поле» - цей термін було вжито дослідником електромагнетизму Фарадеєм лише у 1845 році.
За значні наукові здобутки володимирчанина Стефана Стубелевича обирають членом Паризького гальванічного та Академічного товариств, Королівського та Наукового - в Гетинді, Аграрно–економічного - у Варшаві. Його лекції викликають захоплення не лише у студентів, але і у колег-викладачів. Досліди з магнетизму, електростатики, гальванізму, оптики, механіки він проводить на рівні найновіших досягеннь тогочасної науки, пише підручник з фізики, стає почесним членом кількох академій наук. Видатного вченого-винахідника не стало 17 квітня 1814 року, на 52-му році життя. Його фундаментальну наукову працю«Вплив електрики на стан живих істот» видали посмертно, проте чимало з написаного так і не побачило світ – залишилось у рукописах.
Деякі з відомих колег вважали, що велика фізика у Вільненському університеті розпочалась саме з приходом волинянина Стубелевича. Зокрема професор Шимкевич так відгукувався про нього: «Хто знав його, хто мав щастя проводити з ним значну частину свого життя, хто слухав його лекції, той не відмовить йому у найбільшій похвалі і належному звеличені, які він заслуговує високим світлом знань і моральними якостями, в чому він був прикладом упродовж усього свого життя». У експозиції Володимир-Волинського історичного музею представлена книга Стефана Стубелевича, яку подарував Вільнюський університет, а також аптечне приладдя вченого, копії з його рукописів. На честь винахідника названо одну з вулиць Володимир-Волинського. Оце і все, що нагадує про його народження теперішнім землякам. Як кажуть: скромно, але від душі.
Світлана Федонюк, місто Володимир-Волинський