У день народження Сергія Литвинчука, самобутнього володимир-волинського художника і скульптора, його друзі та колеги – Микола Черняк, Анатолій Костюк, Олексій Кумецький, Іван Сакуляк, В. Возняк, Л. Татарчук, Володимир Кравчук, І. Кечма, В. Хомик, В. Лемколович, та директор Володимир –Волинської дитячої художньої школи, Адам Михалик власним коштом встановили пам’ятну дошку на старому будинку на вулиці Устилузькій, де розміщувалась майстерня покійного митця, а також видали буклет з деякими його роботами.
Саму ж дошку виготовив Микола Черняк. Твори члена Спілки художників України Сергія Литвинчука, якому судилось прожити 58-м років, є (чи були, як у випадку головпошти...) окрасою приміщень багатьох організацій і установ Володимира-Волинського та області, перебувають у приватних колекціях України, Польщі, Австрії та Австралії, тішать око відпочивальників санаторію «Лісова пісня» на Шацьких озерах. Сергій Литвинчук народився 19 травня 1955 року у селі Красно став, Володимир –Волинського району. Після закінчення восьмирічки навчався у Яворівському художньо-ремісничому училищі, на відділенні художньої різьби по дереву, працював різблярем у Республіканському музеї архітектури та побуту, у сувенірному цеху лісгоспзагу, володимир-волинській художній майстерні.
За творче життя оформив з десяток дитячих майданчиків і садочків, разом з Іваном Сакуляком вирізьбив чимало сакральних предметів для церков усіх християнських конфесій, зокрема для Андріївської церкви собору Різдва Христового, іконостас – для церков у Бубнові та Зорі, кіоти, аналої, Гроби Господні, Голгофи - для храмів у Хобултові, Кигильно і Зорі, що на Володимирщині. Ще - захоплювався скульптурою по дереву та камені, займався монументальним декоративним розписом, мав кілька персональних виставок – у Володимирі Колодяжному та Волинському державному університеті. Проте найбільш «видимими» для громадськості роботами є виготовлені цим скульптором оригінальні кам’яні тумби-знаки, встановлені на території сучасного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир». Помер майстер 23 грудня 2009 року, похований у Хобултові.
«У майстерні в цьому будинку ще кілька років тому вирувало творче життя, сюди приходили у гості чи не усі наші художинки. Сергій Литвинчук не зажив великих статків, проте усе до останку своє життя присвятив мистецтву. Ми вирішили залишити пам’ять нащадкам про такого неординарного чоловіка. Сусіди розповідали: невдовзі після смерті Сергія, сюди прибув звідкілясь його давній приятель. Коли дізнався сумну новину, поїхав на кладовище у Хобултову, а потім зайшов у кнайпу, купив пляшку і поставив на стіл присутнім там незнайомцям –мовляв, випийте за упокій хорошої, щирої людини... », - розповів під час імпровізованої церемонії відкриття пам’ятної дошки Анатолій Костюк (Кост), знаний волинський художник-абстракціоніст, а володимир-волинський колекціонер Юрій Бражніков запросив усіх шанувальників творчості скульптора у будь-який час оглянути свою приватну колекцію, зізнався, що вдячний долі за дружбу з Сергієм Литвинчуком: «Поряднішої людини я не зустрічав». «У Сергія чудово виходили малі архітектуні форми, тому їх залюбки і купували знайомі, ще більше – він роздаровував. Якщо людина має Божий дар, то чомусь навколо неї зажди є ще і чимало спокус... Сергій був людиною широкої душі, проте не усі його розуміли, через що він і страждав. В певній мірі він сам себе і з’їв», - сказав Іван Сакуляк. «Нашому педколеджу він теж подарував чудову роботу з вапняку під назвою «Зима». Сергій ніс свій нелегкий хрест, але ніколи не був агресивною людиною щодо людей чи світу. Я постійно розповідаю про нього студентам», - доповнив Олексій Кумецький. По завершенні промов, Тарас Литвинчук, син небіжчика, подякував ініціаторам встановлення дошки за увагу до імені і творчості його талановитого тата. «Сьогодні я й сам багато дізнався про батька», - відверто мовив молодий чоловік
Світлана Федонюк, місто Володимир - Волинський.