У фондосховищі Володимир-Волинського історичного музею ім. О. Дверницького однією з найчисленніших є група «КД» (книги та документи). Експонати цієї групи часто допомагають «прокласти місток» від минулого до сьогодення, пролити світло на долю людини, родини, населеного пункту, а іноді – й цілої нації. Яким було наше місто сто років тому, ким були люди, які жили у ньому, яка доля їх спіткала?! Дуже важливо повернути в історію Володимира-Волинського його загублені сторінки
Згідно записів у музейній книзі надходжень за 1986 рік жителька м. Володимира-Волинського Анна Дорімідонтівна Матвійок (Шуровська) передала до місцевого історичного музею кілька родинних документів, котрі поповнили фонд музею та заслуговують на ґрунтовне наукове дослідження, адже стосуються вони перших закладів музичної освіти у нашому місті.Офіційно задокументовано, що з 1950 року у м. Володимирі-Волинському почав діяти філіал Луцької музичної школи №1, а вже за чотири роки, 14 вересня 1954 року була відкрита Володимир-Волинська дитяча музична школа, як окремий заклад музичної освіти. Кілька разів музична школа змінювала свою адресу, поки у 1960 році не отримала окремий будинок по вул. Соборній, 4. Першими керівниками були Ященко Л. П. та Філоненко П.І.
У наші дні ніхто зі старожилів міста, з котрими доводилося спілкуватися музейним співробітникам чи місцевим краєзнавцям, не згадували про існування закладів музичної освіти, які діяли до 1950 року. Проте ще у вересні 1929 року у Володимирі організовано філію Львівського Музичного Інституту під проводом Тарда (театр російської драми). Це вельми сумно , що Володимирська українська інтеліґенція в ті часи не спромоглася на заснування філії Музичного Товариства ім. Лисенка (ред.).Завдяки документам, що зберігаються у фондах ВВІМ ім. О. Дверницького, вдалося встановити, що ще у 30-х роках ХХ століття, коли Волинь входила до складу Польщі, у місті діяв заклад музичної освіти. Про це дізнаємося з таких документів, написаних польською мовою:
Свідоцтво про успішне завершення курсу елементарного з музичної освіти, видане Ванді Шуровській музичним інститутом ім. Станіслава Монюшка у м. Володимирі ( Instytutmuzycznyim. StanislawaMoniuszkiweWlodzimierzu) у 1931 році. Краї документа обрамлені декоративною рамкою, в центрі – перелік навчальних дисциплін, серед яких теорія музики, читання та написання нот, гра на скрипці, навпроти – оцінки «дуже добре». Внизу – печатка музичного товариства ім. С. Монюшка та підписи керівників закладу.
Свідоцтво про завершення першого курсу, видане Ванді Шуровській музичною школою ім. Станіслава Монюшка у м. Володимирі (szkolamuzycznaim. StanislawaMoniuszkiweWlodzimierzu) за 1936-1937 навчальний рік, затверджене Міністерством віросповідання, релігії та суспільної освіти. Краї документа обрамені декоративною рамкою у формі рослинного орнамента. В центрі – перелік навчальних дисциплін, серед яких теорія музики, фахова майстерність, читання та написання нот, гра на фортепіано, Внизу – інформація про переведення Ванди Шуровської на другий курс, ще нижче - печатка музичного товариства ім. С. Монюшка та підписи керівників закладу. Дрібним шрифтом вказано місце друку: «Druk. RapoportWlodzimierz, Tel. 90». Друкарня знаходилася за адресою: вул. Пілсудського, 81 і займалася друком та виготовленням штемпелів.
Беручи до уваги інформацію, яку містять дані документи, музейними співробітниками були надіслані звернення з відкритими листами в Музичну Академію ім. Станіслава Монюшка у м. Гданськ (Польща), Державний архів Волинської області (м.Луцьк), а також Державний архів у м. Люблін (Польща). Проте жодних відомостей про цю школу виявлено та надано не було. З історичних джерел відомо, що у 30-х роках ХХ століття, в час коли Волинь входила до складу Польщі, у м. Володимирі проживали представники різних національностей та віросповідань й нерідко переважали саме польські назви громадських та навчальних закладів. Один з них згідно фондових документів носив ім’я Станіслава Монюшка.
Станіслав Монюшко (05.05.1819 – 04.06.1872 рр) – видатний польсько-білоруський композитор, автор пісень, оперет, балетів, опер, творець польської національної опери. Головним твором усього життя Монюшка, який він писав протягом цілого року за сюжетом поеми Влодзімєжа Вольського, стала опера «Галька». Це драматична історія про долю молодої сільської дівчини, яку обесчестив та покинув заможний шляхтич. Перша прем’єра цього твору відбулася 1 січня 1848 року, але публіці показали скорочений варіант, усі чотири акти були показані лише через десять років - 1 січня 1858 року. Публіка сприйняла твір з великим захопленням й назвала автора національним композитором. В цей час активно створювалися музичні товариства - об’єднання професіональних музикантів і аматорів музики. Перші об’єднання народних музикантів - братства або музичні цехи, виникли в середньовічних містах Європи. Крім того збільшується кількість музичних навчальних закладів різних рівнів. За вагомий внесок у розвиток музичної культурної скарбниці Польщі деяким з них на початку ХХ століття присвоїли ім’я Станіслава Монюшка.
У 30-х роках ХХ століття у Рівному, Луцьку, Ковелі під патронатом Волинського музичного товариства були створені музичні школи, що надавали можливість продовження навчання у консерваторіях. У школах вивчали твори Ф. Шопена, С. Монюшка, З. Рунди, П. Машинського та ін. У 1935 році у м. Ковелі діяла музична школа ім. С. Монюшка, будівля якої збереглася до цього часу. В одній з адресових книг Польщі за 1937 рік знаходимо, що у м. Володимірі за адресою: вул. Ю. Понятовського, 58 (сучасна вул. Т. Шевченка) знаходилося музичне товариство ім. С. Монюшка. Діяла у нашому місті також й музична школа ім. С. Монюшка, яка знаходилася за адресою: вул. Лонкова, 3. В центрі міста за адресою: вул. Фарна, 32 (сучасна площа Героїв) знаходилася крамниця музичних інструментів.
Щоб пролити світло на долю Ванди Шуровської та з’ясувати, у яких родинних зв’язках вона була з членами відомої родини міста Володимира-Волинського - Шуровськими, звернулися до людини, яка передала до музею рідкісні документи
Ванда Шуровська народилася 5 вересня 1924 рокуй була старшою донькою у сім’ї Вікентія Шуровського та його дружини. У фондах Володимир-Волинського історичного музею ім. О. Дверницького зберігаються документи про успішне закінчення нею семикласної державної початкової школи № 2, у якій вона навчалася протягом 1931 – 1936 років.
Проте серед документів є не лише свідоцтва про освіту Ванди Шуровської, але і її молодшого брата Леонарда, котрий народився 2 січня 1927 року, а саме: свідоцтво про закінчення державної початкової школи ІІІ ст. №1 ім. С. Конарського за 1937 – 1938 навчальний рік та переведення його до п’ятого класу. В документі вказані такі навчальні дисципліни: релігія, польська мова, історія, географія, природознавство, геометрія, спів, малювання та ін. Ще зі школи Леонард проявляв здібності до малювання, писав картини.
З розповіді Анни Матвійок (Шуровської) Ванда та Леонард Шуровські були членами 27Волинської дивізії піхоти Армії Крайової– польського військового підрозділу, створеного з сил Округу “Волинь” Армії Крайової (АК) в рамках Акції “Буря” у січні 1944 року. У березні 1944 р. нараховувала біля 6 тис. вояків. Спочатку головним завданням Армії крайової була боротьба з загонами Української повстанської армії (УПА), а згодом – Вермахтом. Відомо, що брат з сестрою були зараховані до 1 роти 50 – го піхотного полку. Ванда була санітаркою. Про Леонарда відомо, що отримав позивний «Swoboda». Анна Дорімідонтівна розповідає, що весною 1944 року з м. Володимира планувалося вивезення в безпечне місце дітей віком до шістнадцяти років. Проте приблизно протягом місяця дітей були змушені перетримувати у костелі святих Йоакима і Анни, бо у полі, через яке їх мали перевозити, вночі були помічені підозрілі тіні (людей). За деякий час, в домовлений день дітей посадили на найняті вози, запряжені кіньми, за кожним був закріплений супроводжуючий з числа молоді, серед них були Ванда та Леонард Шуровські. Зі слів Анни Матвійок за спогадами її батьків та очевидців подій поле, через яке везли дітей, було замінованим й усі загинули. За однією з версій трапилося це 26 квітня 1944 року, а поховані Ванда та Леонард Шуровські у с. Переспа Рожищенського району Волинської області. Проте у цій історії ще багато запитань залишаються без відповідей. Після смерті дітей Вікентій Шуровський та його дружина виїхали з м. Володимира назавжди до Польщі.
Якщо комусь щось відомо про розташування музичної школи ім. С. Монюшка, долі інших її учнів або цікаві факти з історії м. Володимира-Волинського, просимо звертатися у Володимир-Волинський історичний музей ім. О. Дверницького (вул. І. Франка, 6), телефон: 2 19 11.
Олена Черенюк, провідна наукова співробітниця Володимир-Волинського історичного музею ім. О. Дверницького.
Ганна Доскоч, наукова співробітниця Володимир-Волинського історичного музею ім. О. Дверницького