У повідомленні вперше уводиться в науковий обіг інформація про дві випадкові археологічні знахідки, відкриті у 2024 році на старому острові в заплаві річки Луги між населеними пунктами Яневичі та Древині Іваничівського району Волинської області на відстані 10-12 км від Володимира.
Ключові слова: Волинська область, річка Луга, два металеві тонкостінні казани.
Дві археологічні знахідки, які описуються у цьому повідомленні виявлені на висушеній болотистій місцевості в Іваничівському районі зберігаються у Володимирському історичному музеї імені О.М. Дверницького.Метою публікації є привернення уваги та введення у науковий обіг археологічних знахідок, котрі передані до історичного музею, та перспективи їхнього вивчення та реставрації.
Місцевість, де випадково знайдено металеві посудини охоплює частину заплави річки Луга. Це уявна межа між сіножатями та порослим верболозами і травою великим островом, який декілька десятків років тому був оточений болотами. Через посуху, котра останніми роками призвела до природнього висушування навколишнього болота та обміління річки, південну частину цього зарослого кущами острова та частину сіножатей місцеві жителі почали використовувати для господарських потреб.Обидва казани знаходилися у торфі. Орієнтовна глибина виявлення великої посудини від півтора до двох метрів, а меншої від тридцяти сантиметрів, обидві були на відстані приблизно двадцяти метрів одна від одної. Великий казан знаходився зануреним у торфі під кутом, тобто фактично він лежав на боці. На обох посудинах збереглися сліди сажі та нагару.Поки що ми не можемо визначити хронологічні рамки, коли були виготовлені ці дві посудини, тим паче, їхнє побутування, тому обмежимося коротким описом. Топографічна прив’язка знахідок: місцевість між селами Яневичі та Древині Іваничівського району.
Казан №1 Колекційний обліковий номер НДФ-2576. Місце зберігання фондосховище Володимирського історичного музею. Казан виготовлено з листів кольорового металу (мідь). Мідний корпус казана округлої форми зберігся повністю, що є рідкістю для такого типу і розмірів археологічних предметів. Вінчик дещо деформований, на ньому є дві тріщинки та корозійні пошкодження. Стінки казана прямі і злегка випуклі у нижній, придонній частині і плавно переходять у конусоподібне дно (дно, як окрема деталь, нагадує тарілку). Посудина складається з трьох частин: двох частин мідного листа, з яких складено стінки, які з’єднані зубчастим теподібним швом-замком, та третьої – мідного днища. Всі деталі з’єднані швом-своєрідним замком у вигляді прямокутних зубців (тобто зубчатий шов). Відстань між зубцями становить від 8-11 мм. Цікавий вінчик виробу – в перерізі складної хвилястої форми, по нижній частині вигнутий до 11-12 мм назовні, у верхній частині рівномірно вигнутий також назовні і перегнутий навпіл та склепаний (вірогідно для міцності). На протилежних кінцях посудини під вінчиком знаходяться по парі круглих мідних виступів-заклепок для кріплення ручки-дужки. Заклепки схожі на такі, що наявні на посудині, котра зберігається у ВКМ. Подібний, за технікою виготовлення, але менших розмірів казан, знайдений у 20 столітті біля Володимира-Волинського, зберігається у колекції Волинського краєзнавчого музею. Посудину з ВКМ описував волинський археолог Ю. Мазурик.
Розміри казанка:
· висота 128 мм;
· діаметр посудини між кріпленнями для ручки-233 мм;
· висота вінчика до 22 мм;
· внутрішня відстань між двома заклепками на одному боці до 18 мм, на іншому 22 мм.
Пошкодження. По корпусу патина та окисли, на вінчику тріщини, деформація. По обидва боки на вінчику біля мідних заклепок плями окису від чорного металу, вірогідно, від ручки-підвіски.
Рис.1.1. Первинний вигляд казана малого. На корпусі посудини сліди від нагару та сажі.
Обліковий номер експонату НДФ-2576
Казан №2. Колекційний обліковий номер НДФ-2575. Місце зберігання фондосховище Володимирського історичного музею. Казан виготовлений з листів кольорового металу (мідь), а окремі деталі з чорного металу (коване залізо). Казан круглої форми (опуклий), клепаний, тонкостінний .Складається з трьох частин: круглого корпусу та двох металевих пів-дуг. Корпус з пошкодженням, зокрема з отвором на денці, що закладений круглою пластиною, з’єднаною з основною частиною мідними клепками; До верхньої частини корпусу прикріплені дві металеві пів-дуги з’єднані між собою методом кування, і на них є дві великі петлі -вушка для підвішування казана. Між металевим окуттям, та корпусом казана- у верхній його частині на умовному вінчику зберігся простий геометричний орнамент у вигляді скошених коротких насічок З внутрішньої частині казана кілька мідних пластин-латок різної форми, прикріплених до корпусу мідними заклепками квадратної та круглої форми. Частина клепок відсутня. Напевне втрачені з часом.
Рис 2.1. На знімку виділено фрагмент деталі обрамлення великої посудини з декоративним оформленням та вушком металевим
Розмір посудини:
· відстань від вушка до вушка-740 мм;
· внутрішній діаметр вушка–30 мм;
· ширина металевого окуття ззовні–67 мм;
· висота від днища до вушка1 –455 мм, висота від днища до вушка 2–430 мм.
Пошкодження. По корпусу – сильна корозія, у верхній частині казана –значні пошкодження (відсутня незначна частина кріплення металевого обідка до корпусу, є наскрізні отвори по периметру), корозія, іржа, патина, окисли, деформація. Експонат потребує реставрації. Експонат потребує реставрації.
Рис. 2.2.Загальний вигляд казана великого. Наявні пошкодження залізної деталі та стінок посудини. Обліковий номер експонату НДФ 2575.
Подяка. Колектив Володимирського історичного музею висловлює вдячність жителю Володимира, пенсіонерові Збройних Сил України Петру Прокоповичу Голячуку за фінансове сприяння у придбання цих експонатів для музею.
Статтю подано на публікацію до наукового збірника
Стемковський В. Два металеві казани. Зберігаються у Володимирському музеї // Тези Всеукраїнської наукової конференції. Краєзнавчі дослідження Волині та Полісся.( До 80-річчя професора Г .Бондаренка .27 лютого 2026 р)
Директор Володимирського історичного музею ім.О.Дверницького