ПОЛІТИКА НА КІСТКАХ
У 2009 році, досліджуючи замок Казимира III у місті Володимир-Волинському, українські археологи натрапили на масове поховання часів II світової війни. Оцінивши масштаби несподіваних ексгумаційних робіт, вони запросили польських спеціалістів з Ради Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва (далі – РОПВіМ). ..
Так була створена міжнародна археологічна експедиція.Керівником польської сторони призначено відомого професора Анджея Колу, який уже мав значний досвід такого роду досліджень в Україні, зокрема масових поховань польських офіцерів поблизу с.Биківня під Києвом, а також поблизу Харкова. Повноцінна ексгумація розпочалася через брак коштів аж у серпні 2011 року. До середини жовтня було відкрито і ексгумовано значну частину поховання – 367 осіб. Подальші роботи через близькі морози було перенесено на наступний 2012 рік.Судячи з більшості гільз, датованих початком 1941 року, вбивство відбулося не раніше весни 1941 р. Жертв заводили у заздалегідь викопану траншею партіями по 15-45 осіб. Переважна більшість вбитих, а це трохи більше 70%, жінки і діти. Особистих речей розстріляних дуже мало – скоріше всього, верхній одяг і речі були вилучені безпосередньо перед розстрілом. Було зрозуміло, що буде досить важко ідентифікувати, хто розстрілював і кого, не кажучи вже про встановлення осіб загиблих. На жаль, це розуміння прийшло тільки до українських археологів.14 жовтня 2011 року, після перепоховання, в інтерв’ю польському телебаченню професор Анджей Кола впевнено заявив, що розстріляні є жертвами голокосту
Це, звичайно, могло бути його суто приватною думкою, але на той момент у пана професора був готовий гарно оформлений звіт по ексгумаційних роботах. Цей звіт потрапив до України аж у серпні 2012 року. Дуже цікавий документ на 170 сторінок. Правда, для пересічної людини цікавим там є лише одне речення, у якому вмістилися усі висновки. Висновки, які професійні польські археологи зробили, дослідивши тільки половину поховання і не маючи жодного прямого, навіть жодного серйозного побічного доказу, який би вказував на національність жертв. Ось дослівний переклад цього речення: «З цілковитою впевненістю можна сказати, що розстріляні жінки і діти – це жертви німецької окупаційної влади або західноукраїнських поліцаїв, які були на службі в гітлерівців, а потім після відступу німецьких військ опинилися в лавах УПА».На яких же доказах ґрунтується «цілковита впевненість» пана професора? Їх аж два. По-перше, це вкладання тіл методом Еккельна – це коли групу в 10-30 осіб заводять у викопану траншею і там вбивають пострілами у потилицю. Добре, саме так і були вбиті у нашому випадку. Але цей метод у німців з’являється... наприкінці 1941 року! Забігаючи наперед, скажу, що у звіті 2012 р. польські дослідники чітко вказують: розстріл відбувся відразу по вступі німецьких військ до Володимира, влітку 1941 року. Українські археологи також впевнені, що вбивство цих людей відбулося не пізніше літа 1941 р.По-друге, це гільзи калібру 9 мм. до німецької зброї, яких у співвідношенні до усіх гільз більше 90%. Набої виробництва заводу на заході Німеччини DNH – 1-ша серія 1941 року і Hasag в окупованій Польщі – 19-та серія 1941 року. Але як бути із гільзами до пістолета ТТ і до гвинтівки Мосіна, знайдених безпосередньо на трупах? До речі, більшість розстріляних польських прикордонників і поліцейських в 1940 р. поблизу села Мєдноє Тверської області – а це більше 6 тис. осіб – були вбиті пострілом у потилицю саме з німецької зброї калібру 9 мм. Відзначу, що село Мєдноє ніколи не було під німецькою окупацією. На цьому докази вини гітлерівських окупантів закінчилися.
Що ж до пасажу про західноукраїнських поліцаїв, то зауважу, що поліція у Володимирі-Волинському була створена в другій половині листопада 1941 року. А прив’язка поліції до УПА? Нагадаю, що у місті була єврейська поліція юденрату у значно більшому кількісному складі. А з осені 1942 року поліція вже складалася точно не з українців і не з євреїв. Тут уже проглядається склад злочину – розпалювання міжнаціональної ворожнечі авторами звіту. Тепер трохи про знахідки на тілах загиблих. В 2011 році в траншеї № 1 було знайдено дзеркальце з портретом маршалка другої Речі Посполитої Ридза-Сміґли. Ви можете уявити єврея, який в 1941 році носить з собою фотографію одного з найвідоміших антисемітів передвоєнної Польщі? Також промовистою є деяка кількість знайдених військових ґудзиків війська Польського, залізничника і рештки погон польської поліції. Серед обігових монет немає жодної пізніше 1940 року. Монети в більшості Радянського Союзу і Польщі до 1939 року. Німецьких монет і монет для окупованих територій Третього Рейху не знайдено жодної. Знайдені зубні щітки, виделки, ложки і приховані загиблими золоті монети можуть свідчити на користь версії про немісцеве походження жертв. Можливо, вони перебували у дорозі? Ще хочу звернути увагу на дуже важливе джерело інформації – документальні джерела і спогади. Використані польськими дослідниками дані Інституту Яд Вашем у Єрусалимі аж ніяк не дають доказів на користь версії жертв Голокосту. Навпаки, виходячи з цієї інформації: до червня 1942 року гітлерівці не розстрілювали масово сімей євреїв. Так, на території тюрми дійсно є масові поховання євреїв, датовані 1941 роком, але у них лежать на 95% дорослі чоловіки, а не жінки і діти. Це має бути дві могили приблизно по 150 і 300 чоловік відповідно. Безперечно, вони будуть колись знайдені і належно перепоховані.
В 2011 році видана непогана узагальнююча праця з історії євреїв міста Володимира-Волинського під авторством місцевого краєзнавця Володимира Музиченка (Музиченко В. Володимир єврейський. – Луцьк, 2011). Попри незначну тенденційність у висвітленні історії євреїв м. Володимира і околиць, ця праця є достатньо інформативною в частині Другої світової війни. Автором скрупульозно зібрано свідчення і публікації небагатьох уцілілих євреїв, а також інших місцевих жителів. Так ось, усі свідчення одностайні в одному – у м. Володимир-Волинський тотальне знищення сімей євреїв здійснювалося з середини 1942 року, до цього часу було вбито близько 1000 осіб, але майже виключно дорослих чоловіків. Переважна більшість євреїв міста і околиць, а це більше 15 тис. осіб, була розстріляна поблизу села П’ятидні, Володимир –Волинського району в серпні-вересні 1942 року. У другій половині 2012 року було продовжено і до листопада завершено дослідження місця масового розстрілу. Як виявилося, траншей з загиблими було дві, по 514 і 234 особи в кожній, разом 748. На жаль, так і не було знайдено однозначних прямих доказів, ким було здійснено розстріл, і хто були замордовані люди. Але серед побічних доказів - знову ж у ще більшій кількості знайдено військові ґудзики (з них 6 шт. безпосередньо на кістяках), 5 прихованих золотих монет, кокарда польського офіцера, католицька натільна іконка з алюмінію. Поміж гільз були не тільки німецькі калібру 9 мм, але й гільзи до гвинтівки Мосіна і пістолета ТТ радянського виробництва. Дуже цікавим фактом є знахідка на двох тілах чоловічого шкіряного взуття, обрізаного по-тюремному (залишена передня і задня частини, щоб в’язень не міг швидко йти, а тим паче бігти). Це взуття вказує на те, що принаймні двоє розстріляних утримувалося в ув’язненні деякий час перед розстрілом. Звіт польських археологів під керівництвом доктора Домініки Семіньської за 2012 рік був готовий на початку листопада.
У ньому зокрема зазначено, що неможливо однозначно встановити належність замордованих і їх вбивць. Також вважається необхідним продовжити дослідження виявлених поряд могил. Загалом професійний рівень цієї групи достатньо фаховий і відзначається скрупульозністю. Та поряд з цим, дивним виглядає те, що у звіті не згадується ні про гільзи 9 мм виробництва заводу DNH у Карлсруе (Західна Німеччина), ні про гільзи до пістолету ТТ і гвинтівки Мосіна, але сама зламана гвинтівка Мосіна у звіті за 2011 рік згадується. Не згадано і про обрізане по-тюремному взуття. Тепер перейду до інформації, доступної широкому загалу, яка розміщена на офіційному інтернет-сайті Ради Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва (РОПВіМ). І ось воно, диво! Виявляється, РОПВіМ має свою власну інтерпретацію, яка кардинально відрізняється від звіту науковців. З повною відповідальністю ця установа стверджує, що масове вбивство – справа рук німецьких окупантів, а розстріляні – євреї. Саме ця інформація і змусила мене написати цю статтю. М’яко кажучи, є суттєва різниця між звітом археологів і поданою для широкого загалу статтею. Так все-таки – «неможливо чітко встановити» чи «з цілковитою впевненістю»?
Не можна миритися з нахабним комбінуванням збоку такої поважної інституції. Адже не науковий звіт, а інформація, доступна усім без винятку, творить історію. Цією інформацією відразу скористалися російські історики-шовіністи. Ніколай Старіков зайшов так далеко, що навіть заперечує причетність НКВД до розстрілу в Катині. РОПВіМ, яка покликана оберігати пам’ять про злочини війни, займається її фальшуванням. В цьому році буде досліджена ще одна траншея з розстріляними, на віддалі 15 метрів від попередньої. Є надія, що буде остаточно розставлено крапки над „і”. На даний момент, щось стверджувати особисто я не беруся, хоча більшість побічних доказів свідчать на користь версії: вбивці – НКВД, жертви – сім’ї польських біженців з Центральної і Західної Польщі.P.S. Цікавими виявилися висновки українських антропологів, цитую:
«Попередні результати дослідження за 14 краніометричними ознаками показують певну відмінність досліджуваних чоловічих і жіночих груп від серій українців, росіян, литовців, латишів і збірної єврейської серії з території України, однак, наближають їх до деяких польських груп населення. Загалом, комплекс краніоскопічних ознак вказує на приналежність даного населення до кола південних європеоїдів».
Володимир Чопюк, учасник ексгумації у м.Володимир-Волинський у 2011-2012 роках. За згодою автора передруковано з сайту society.lb.ua/.../188118_politika_kostyah.ht