Археологічно - ексгумаційні рятівні дослідження на території городища «Вали» у місті Володимир-Волинський в 2012 році проводилися Володимир-Волинською рятівною археологічною експедицією ДП«Волинські старожитності» ДП НДЦ«Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук, заступника директора з наукової роботи Панишка Сергія.
Вступ
В експедиції працювали науковці ДП «Волинські старожитності» (м. Луцьк):директор Златогорський Олексій (керівник ексгумаційних робіт), археолог Вашета Михайло (начальник розкопу), наукові співробітники Верба Тарас, Дем’янчук Дмитро. Працівники ДП«Рівненська старовина» (м. Рівне): Войтюк Олексій (реставратор керамічних та металевих виробів), Гольонка Володимир, Ткач Віталій; працівники відділу біоархеології Інституту археології НАН України (м. Київ): кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Козак Олександра, завідуюча реставраційною майстернею Музею археології та етнографії Слобідської України Харківського національного університету ім. В.Каразіна (м. Харків) Крупа Тетяна (реставратор тканини) та студенти історичного факультету Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
Спостереження за виконанням археологічно-ексгумаційних робіт на городищі здійснювали від польської сторони -- від Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва: доктор, археолог Сємінська Домініка (керівник), магістр, історик Кучинські Адам, магістр, археолог Сємінські Міхал, магістр, антрополог Іванек Беата. Бюджет цьогорічних досліджень складався з надходжень від Фонду розвитку Волинського національного університету ім. Лесі Українки (директор Стрілка Л.О.), коштів Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва, коштів ТОВ«Спеціалізована установ«Військові меморіали» (директор Захаров О.В.). Кошти останньої установи отримані відповідно до державної програми вшанування пам’яті жертв війни та політичних репресій . Дослідження проводилися згідно до Відкритого листа №303/00661 від 24 травня2012 р. та Дозволу Міністерства культури України №22-364/12 від 23 липня2012 р., виданих на ім’я Панишка Сергія та Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання останків осіб, полеглих внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій №75/03/01/2011 від 01.07.2011 р., виданих на ім’я Златогорського Олексія.
Археологічні дослідження
Дослідження 2012 року стали продовженням сезонів 2010-2011 років. Роботи тривали з 09 серпня до 30 листопада 2012 року. Впродовж сезону 2012 року роботи на городищі«Вали», як і у 2011 році тривали у двох напрямках– власне археологічні дослідження та ексгумаційні роботи. Метою археологічних досліджень -встановлення траси оборонної стіни мурованого замку Казимира Великого та вивчення прилеглих до її внутрішньої (по відношенню до центру городища) частини нашарувань, площею12 кв. м. Окрім цього, на ділянці розкопу розпочато роботи з метою виявлення поховань жертв масових репресій середини двадцятого століття. Ділянка, де були виявлені поховання, знаходиться в центральній частині Володимира-Волинського.
До виявленої у 2012 році поховальної ями розмірами 14х3 м закладено дорізку у напрямку північного східу розмірами 18х4/5м (86 кв.м). У дорізці та у наступній ямі виявлено нові поховання. Відстань між ямами складає 0,5 м.Товщина залягання поховань в ямах становить близько 40 см. Жертви були поміщені в могилу однією групою, скелетом на скелет, обличчям до землі,в більшості випадків – на животі, інколи – на бік. Ноги випростані, але в деяких випадках – ледь підібгані. Відмічено також, що вбиті часто прикривали обличчя руками, або обіймали іншу жертву (жінки тулили до себе і прикривали дітей). При розстрілі люди стояли,повернувшись спиною до розстрільної команди – більшість пострілів зроблено ззаду. Страта проходила в декілька етапів. У частині ями розкритій цього року, чітко видно 5 груп розстріляних. Групи налічували по 17-36 чоловік. Додатково хочеться відмітити, що даний метод розстрілів не можна називати «системою Єкельна», на який посилаються наші польські колеги. Цей нацистській метод не передбачав страти у поховальній ямі. До того ж його почали застосовувати лише наприкінці 1941 – на початку 1942 р. у Ризі, що хронологічно не відповідає володимирській страті. Тут варто згадати також, що за даними дослідника волинського єврейства Володимира Музиченка (з посиланням на дослідження М.Маргаліта) на території городища у період з 5 липня по 29 вересня 1941 р. було убито близько 1200 чоловік єврейської національності. Всі вони були убиті сокирами, залізними ломами і прикладами рушниць, а не розстріляні [Музиченко, 2011, с. 101].
При очищенні шару похованих у заповненні однієї з ям виявлено смітник. Серед предметів- керамічний посуд, в якому були биті пляшки, металевий чайник радянського зразка і чотри металевих відра. Одне з відер було наполовину заповнене гашеним вапном.Невеликі шматочки вапна також були знайдені в шарі між останками і безпосередньо на них. Це свідчить, що жертв (як в поховальній ямі №1, так і в ямі №2) після розстрілів посипали вапном. Жертви, виявлені у поховальній ямі, розташовані в іншому порядку, ніж у поховальній ямі №1. Більшість з них лежала головою,повернутою на південь, частина – у протилежному напрямку поперек ями. Деякі з жертв лежали на животі, деякі – на спині чи на боці.З частини поховальної ями №1 цього року ( 2012 року) ексгумовано сто сорок вісім останків людей (загалом у ямі за результатами досліджень 2011-2012 років було страчено 515 людей). Варто зазначити, що один зі скелетів був виявлений на північному краю поховальної ями, розташований поперек ями. Поховальна яма №2 досліджена повністю, з неї ексгумовано двісті тридцять три останків людей. В обидвох ямах жертви як чоловіки, так і жінки та діти.
Виявлений речовий матеріал.Особисті речі замордований людей
При жертвах поховальної ями №1 виявлені знахідки. Це, і фрагменти одягу, зокрема, шкіряної куртки (при скелеті № 414), залишки іншої тканини, гудзики польського моряка (при скелеті № 414), металеву кокарду з орлом з польського військового кашкету, золоті монети:три монетиноміналом 20 франків 1858 р., 1897 р. та 1904 р.;одна монета номіналом 5 рублів1898 р. та одна монета номіналом 10 рублів 1911 р.), золоті сережки (при скелеті № 495), металеві пряжки від ременів, гудзики (один з написом «For Gentelmen»), бритва (при скелеті № 476), застібки, жіночий гребінь (при скелеті № 394), гільзи. У однієї з жертв (скелет № 399, дівчина 25 років) виявлено протез ока. При жертвах поховальної ями № 2 виявлені наступні знахідки: фрагмент мундиру з польським військовим гудзиком (при скелеті № 2/15), фрагмент польського поліцейського погону, фрагменти взуття, інші фрагменти тканин, рештки шкіряного ремня з пряжкою, військові польські гудзики,залізний ніж, залізний ключ, срібний кишеньковий годинник з написом«Remontnoir cylindre 10 rubis» (при скелеті №2/88), пряжки, гребінці (один знаписом «King Halifax Garantie»), запонка до волосся (при скелеті №2/227),зубна щітка (при скелеті №2/14), пластмасові прикраси (біля кістяка №2/180),гільзи.Ще одну поховальну яму виявлено на межі розкопів, на місці закладання шурфа №7 2011 року. Тут закладено шурф розмірами 5,5х4,5 м. Виявлені в ямі жертви, замордовані розміщені без будь-якого порядку. Більшість закатованих лежить головою на південь, на спині або на животі. Були також останки, що лежали поперек ями. Ширина ще однієї поховальної ями №3 становить два метри. У межах шурфа яма не розкрита повністю і продовжується у північний бік. При жертвах цієї ями виявлено знахідки: польська 20-ти грошова монета 1923 року,гудзик з мундира робітника польської державної залізниці, військові польські гудзики, гільзи. Ексгумація поки не проводилась. Поховальну яму законсервовано до подальших досліджень у наступному році.
В розкопі №3 було закладено шурф розмірами 13х6 метрів. У відкритій частині яма має ширину приблизно 4,5 м і продовжується на схід. Жертви у ямі розміщені у випадковому порядку,головами як на південь, так і на схід. При жертвах виявлені наступні знахідки: чотри польські військові гудзики, польська 5-грошова монета 1937 року, чотири радянські копійкові монети, фрагмент гребінця, фрагмент манжету, гудзики до білизни, металеві брошки, пряжку від ременя, защипи до підтяжок, взуття. При одній із жертв виявлено сто дев’яносто сім монет, у тому числі сто вісімдесят девять радянських копійок карбованих у 1925-1940 роках, сім польських монет (пять з 1923 р.,дві з нерозбірливою датою карбування) одну австрійську монету номіналом 10 гелерів 1908 року. Ексгумація не проводилась. Поховальну яму також закрито до подальших досліджень у наступному році. В 2012 році закладено траншею на місці ексгумаційних досліджень 1997 року. На дні шурфа виявлено людські останки: кістки гомілок двох осіб. Одні лежать вздовж лінії схід-захід,інші – вздовж лінії північ-південь. Ймовірність тут ще однієї поховальної ями необхідно перевірити наступного року.
Антропологічні дослідження останків замордованих людей на території Володимир-Волинської тюрми
Ексгумаційні роботи на городищі міста Володимир-Волинський проводилися експедицією ДП «Волинські старожитності» під керівництвом Олексія Златогорського. У межах розкопу І продовжено дослідження поховальної ями, в якій, в минулому 2011 році виявлено і вивчено 367 поховань жертв массового розстрілу 1940-х рр., у цьому році - в розкопі І – досліджено 141 поховання (11 залишилось не ідентифікованими), таким чином,в розкопі 2 – рештки 232 осіб. Метою антропологічного дослідження було вивчення статево-вікового складу загиблих, по можливості, – характернихфізичних рис для подальшої ідентифікації соціального та етнічного складу, а також, більш докладний аналіз причин смерті.
Визначення статі проводили кількома методами, зокрема наведеними В.І. Пашковою [Пашкова, 1958], В.В. Гінзбургом [Гінзбург, 1963], В.П. Алєксєєвим та Г.Ф. Дебецом [Алексеев, Дебец, 1964], В.П. Алексєєвим [Алексеев, 1965], Д.Г. Рохліним [Рохлин, 1965].Додатково застосовували методики, якими послуговуються американські та європейські антропологи[Saunders, 1996]. У цілому стать людини визначали за розвитком рельєфу,ознаками на черепі (величиною надбрівних дуг, соскоподібного виростка,потиличного горба, формою лобної та виличної кісток, орбіти, підборіддя таін.), формою та ознаками на тазі. Додатковими ознаками слугували величина голівки стегна та плеча [Stewart, 1979], виросткова ширина стегна і ступінь загальної робустності скелета.
Для визначення віку дітей використовували схему порядку прорізування молочних та постійних зубів [Ubelaker, 1972]; таблиці для визначення віку дітей за довжиною довгих кісток скелета, а також розмірами скроневої, потиличної і тім’яної кісток (схеми адаптовано за: [ Fazekas, Kosa, 1978; Scheuer, Black 2000[. Вік дорослих визначали за ступенем облітерації черепних швів на зовнішній та внутрішній поверхнях черепа [Vallois, 1937], за зміною суглобової поверхні між крижовою та клубовою кістками [Lovejoyetal., 1985], станом лобкового симфізу [Brooks, Suchey, 1990], ступенем стертості зубів (схема М.М. Герасимова) [див.: Алексеев, Дебец, 1964). Були проведені виміри черепів за 25 лінійними ознаками та вимірами кутів, виміри довгих кісток за трьома ознаками (найбільша та вся довжини плечових та найбільша довжина стегнових кісток) за методиками Р. Мартіна (1928), адаптованими Алексеевим В.П. та Дебецем Г.Ф. (Алексеев, Дебец, 1964; Алексеев, 1965).
Окрім того, за методкою Г.Козінцева були досліджені краніоскопічні ознаки на черепі. Зріст визначали за довжиною правої та лівої стегнових та правої та лівої плечових кісток за формулами М.Троттер -Брайтінгера та Баха, а також, Дюпертьюі- Хеддена.Окрім того були досліджені по можливості прижиттєві патології (стан зубної системи та травми черепу), а також, травми, нанесені у момент смерті осіб. На жаль, поганий стан збереженості кістяків, неможливість у багатьох випадках ідентифікації повних скелетів (не завжди можливо було визначити, до якого скелету належать ті чи інші кістки), а також неможливість за не сприятливих погодних умов добитися задовільного для дослідження стану кісток (очистити від грунту та адекватно висушити), не дало можливість ретельно вивчити всі заплановані ознаки. Всі описані обставини могли дещо вплинути на достовірність визначення віку та частоти визначення певних патологій. Тому вважаємо доречним вказувати лише тенденції, зокрема, у частині патологічній.
Зі ста сорока одного ідентифікованого кістяка тридцять вісім належали дітям: один- дитині до двох років, одинадцять – особам першого дитячого віку (Inf 1: 2-6 років) та двадцять пять – дітям другого дитячого віку (Inf 2 : 7-14 років). Один кістяк - індивіду 14-16 років ,умовно кажучи , невизначеної статі. Шістдесят один скелет допустимо, що належав особам жіночої статі: шість – підліткам, 39 – жінкам у віці 20-40 років, десять - індивідам 40-50 років та сім– жінкам старшим 50 років З тридцяти одного кістяка, які припустимо належали особам чоловічої статі, один – міг бути у віці до 20 років, у чотринадцяти визначено вік - 20-40 років, ще чотирнадцять скелетів належали чоловікам 40-50 років та дванадцять - чоловікам старшим 50 років. Вік 60-70 років визначено нами лише у двох випадках. Найбільше загинуло молодих жінок (до 30 років), дітей та чоловіків змужнілого віку.Зріст визначений за трьома комплексами формул. Зріст чоловіків- за формулами Баха коливається від 160,5 до174, 1 і в середньому становить 167 см. Формули Дюпертьюі та Хеддена в середньому дають значення зросту 166 см (150,8 – 173,2 см), формули Троттер- так само – в середньому показують 166 см, у той час як коливання зросту –дещо менші – від 160,5 до 174,1 см. За останніми показниками визначили що 8,6 % чоловіків мали низький зріст - до 159,9 см, 65,7% - середній зріст (до 160,9см) та чверть чоловіків (25,7%) високого зрісту (більший за 170 см). Усього виявилось можливим визначити зріст у тридцяти пяти осіб чоловічої статі.
Зріст у жінок визначили у пятидесяти пяти індивідів. Розподілення по рубриках майже ідентичне тому, яке ми спостерігали у чоловіків. Так, 63,6% жінок мали середній зріст, 29,1% - високий та лише 7,3% - малий. Показники, визначені за формулами Брайтінгера коливались від 154,2 до 168 см з середнімзначенням – 161 см, за формулами Дюпертьюі- Хеддена – від 147,2 до 169 см(середнє – 157 см), та за формулами Троттер - коливання становили 145,7 –168,9 см і середнє значення зросту - 157 см.Цього року ( 2012 року) основна робота українських антропологів сконцентрувалась на вивченні краніометричних та краніоскопічих ознак, оскільки було поставлене питання про етнічну приналежність загиблих і висунуто припущення про відношення даного масового поховання до етнічних чистокпочатку 40 років двадцятого століття. Всього за краніологічною методикою було досліджено п’ятдесят три черепи (18 чоловічих та 35 жіночих).
Виміри проводилися за стандартною краніологічною методикою [Martin 1928, Алексеев, Дебец, 1964],[Алексеев, Дебец, 1964, рис. 14, с. 55]. Для оцінки вимірювальних ознак в роботі використовувались складені Г.Ф. Дебецем таблиці, в яких подані межі середніх величин ознак (Алексеев, Дебец, 1964). Комп’ютерні програми для реалізації багатомірного аналізу було створено Б. А. та А. Г. Козінцевими у 1991 р. Крім того, використовується краніоскопічна програма, яка включає п’ять ознак, уперше досліджених російським антропологом д.і.н. О.Г. Козінцевим (Kozintsev, 1992). Шосту ознаку — частоту надорбітних отворів — незалежно один від одного запропонували Й. Додо (Dodo 1987, p. 19-35) і Т.В. Томашевич(1988, с. 119-128).. Попередні результати дослідження за чотринадцятьма краніометричними ознаками показують певну відмінність досліджуваних чоловічих і жіночих груп від серій українців, росіян, литовців, латишів і збірної єврейської серії з території України, однак, наближають їх до деяких польських груп населення. Загалом, комплекс краніоскопічних ознак вказує на приналежність даного населення до кола південних європеоїдів. У подальшій роботі буде проведено внутрішньогруповий аналіз для виявлення морфологічних варіантів всередині серії, а також порівняння цієї групи населення з різними, по можливості хронологічно та територіально близькими, антропологічними серіями України, Польщі, Литви тощо. Для виявлення патологій було оглянуто певна кількість щелеп індивідів. У більшості з них, навіть у дітей, знайдено широкі ураження зубної системи: каріозні порожнини різного ступеню вираженості, пародонтоз, зубний камінь, ускладнення у вигляді прикореневих абсцесів та прижиттєвої втрати зубів. У деяких випадках каріозні порожнини заліковані, в них присутні пломби, на зубах також знайдені залізні та, у декількох випадках – золоті,коронки та мости.
У деяких жінок та чоловіків виявлені явні сліди запалення середнього вуха (зокрема, хронічний мастоїдит, в одному випадку, з можливим утворенням фістульного ходу в кінчик соскоподібного виростку), запалення пазух (зокрема, гайморити) тощо.У молодої жінки з поховання 273 на зубах присутні сліди інтенсивної гіпоплазії емалі, - ушкодження мали місце у віці двох трьох років, що очевидно було пов’язано з періодом тривалого голоду, який мав місце у її дитинстві та припадав на 20-ті роки ХХ століття. У іншої молодої жінки знайдено анкілоз чотирьох хребців (з ХІІ грудного по ІІІ поперековий) з вираженим сколіозом, що може вказувати на захворювання кістковим туберкульозом, або, що вірогідніше - на травму хребта. У декількох чоловіків 40-50 та 50-60 р. (№№393 -394, 405) на лівій стороні черепу (тім’яні та лобні кістки,), а також на потилиці, зафіксовані загоєні сліди від травм, нанесених рублячою зброєю (шаблею), можливо – убою. Стан загоєння свідчить про те, що травми були отримані за декілька років ( 5-10) до загибелі. Загоєний рубець на лівій тім’яній кістці чоловіка (№394). В одному випадку - у чоловіка (№457), має місце проникаюча рана тім’яної кістки з розтріскуванням лобної кістки. Рану, вочевидь, проперовано (видимі сліди поверхневої трепанації). Сліди загоєння на внутрішній пластинці черепа відповідають часу від кількох місяців до кількох років.Як і в раніш досліджених випадках, більшість смертельних травм нанесені ззаду в область потилиці та потиличного отвору. Найбільше вхідних отворів мають діаметр 9 мм. Значна частина осіб мали переломи гілок нижньої щелепи з розтріскуванням, що вказує також на прохід кулі у поперечній чиблизькій до неї площині (постріл збоку).
Стан краю вихідних отворів та розтріскування черепної пластинки навколо них свідчить про постріли з відносно близької відстані. В декількох випадках зафіксовані перімортальні переломи кісток обличчя (удари твердим предметом, можливо, прикладом). З іншого боку, певна частина таких переломів могла бути викликана ударом при падінні тіла. Кульові отвори знайдено також у кістках тазу. Нажаль, багатошаровість поховання та необхідність ексгумаційних робіт у екстримально швидкому темпі внаслідк браку часу та погодніх умов, не дала можливості точно зафіксувати кожен кістяк, у деяких випадках - співвіднести череп з посткраніальним скелетом та виявити інші поранення, а саме в області хребтата посткраніального скелету. Однак, очевидно, що, як і в тілах загиблих, відкритих минулого року ( 2011 року), смертельні травми, поранення могли локалізуватися не лише в черепі, а й в області життєво-важливих органів тулуба.
У поховальних ямах виявлено ідентичні гільзи , головним чином калібру 9 мм. Більшість з них мають позначки dnh (виробництво заводу Верк Дурлах в Карлсрує, Німеччина) таkam (виробництво фабрики Hasag у Скаржиці Кам’яній, Польща) 1941 р. Проте виявлені і декілька гільз радянського зразка. Все це потребує додаткових досліджень, оскільки стверджувати про те, що розстріли проводилися гітлерівцями при наявності в поховальних ямах гільз радянського зразка– не є об’єктивним. Відомі факти (зокрема дані розстрілів польських військових у Катині), що радянські органи НКВС використовували при розстрілах німецьку зброю.
Наукова інтерпретація отриманих матеріалів
Стосовно, виявлених жертв у поховальних ямах №1 і №2, то однозначно на сьогоднішній день можна сказати наступне: 1. Страта людей здійснювалася у 1941 році. 2. За висновками антропологів жертвами є поляки. 3. Враховуючи супровідний матеріал, виявлений при розстріляних, жертви є польськими громадянами. 4. Викликає заперечення твердження, що розстріли проводили за«системою Єкельна», оскільки остання починає застосовуватися нацистами з кінця 1941 року – початку 1942 року. І перші розстріли за цією системою відбувалися у Ризі. 5. Певні сумніви стосовно виконавців страти викликають виявлені гільзи1941 р. німецького взірця. Проте, відомо, що радянські органи НКВС використовували при масових розстрілах польських громадян німецьку зброю. 6. Все це вимагає, в першу чергу, пошуків у архівах.
30 листопада 2012 року на комунальному Федорівському кладовищі міста Володимира-Волинського відбулося перепоховання ексгумованих останків. Подальшого дослідження потребують жертви у виявлених на городищі нових поховальних ямах у 2012 році. Знайдені фрагменти тканин, що були на жертвах або поруч ,передані для консервації та реставрації у майстерні при Харківському університеті. Для ідентифікації жертв також відібрані зразки опломбованих зубів і передані до Львівського медичного університету. Можливо ідентифіковано буде і дівчину з поховальної ями №1 з протезом ока.Однозначно, що встановлення особистості жертв та їхніх катів потребують архівних пошуків.
Використана під час досліджень література:
Алексеев В.П. Остеометрия. Методика антропологических исследований. — М.:Наука, 1966. — 251 c.
Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. — М.: Наука, 1964. — 127 с.
Гинзбург В.В. Элементы антропологии для медиков. — Л.: ГИМЛ, 1963. — 72 с.
Пашкова В.И. Определение пола и возраста по черепу. — Ставрополь, 1958.
Рохлин Д.Г. Болезни древних людей. — М.; Л.: Наука, 1965. — 302 с.
Томашевич Т.В. Закономерности распределения частот подглазничных каналов черепа человека // ВА. — М., 1988. Вып. 80. — С. 119 — 128.
Brooks S.T., Suchey L.M. Skeletal Age Determination Based on the Os Pubis: A Comparison of the Acsadi-Nemeskeri and Suchey-Brooks Methods // Human Evolution. — 1990. — № 5. — P. 227—238.
Dodo Y., Ishida H. Incidences of nonmetric cranial variants in several population samples from East Asia and North America / Y. Dodo // JASN. — 1987. Vol. 95, N2. P. 161—177.
Fazekas Is.G., Kosa F. Forensic Fetal Osteology. — Budapest: Akademiai Kiado,1978. — 413 p;
Kozintsev A. Homo. Ethnic epigenetics: A new approach Ethnische Epigenetik: vol.43/3, — Jena, Nev York, 1992, pp. 213—244.
Lovejoy C.O., Meindl R.S., Pryzbeck T.R., Mensforth R.P. Chronological Metamorphosis of the Auricular Surface of the Illium: A New Method for the Determination of Adult Skeletal Age of Death // American Journal of Physical Anthropology. — 1985. — Vol. 68. — P. 15—28.
Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. — Jena, 1928. — 578 s.
Saunders S.R. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains:Proceedings of a Seminar at the Field Museum of Natural History / Arkansas Archeological Survey Research Series Number 44 // American Journal of Physical Anthropology. — 1996. — Vol. 99 (3). — P. 499—501
Scheuer L., Black S. Developmental Juvenile Osteology. — New York: AcademicPress, 2000. — 587 p.
Stewart T.D. Essentials in Forensic Anthropology: Esspecially as Developed in the United States. — Springfild, Illinois: C.C. Thomas, 1979. — 300 p.
Ubelaker D.H. Human Skeletal Remains: Excavation, Analysis, Interpretation. —Chicago: Aldine Publishing Company, 1978. — 166 р.Vallois H.V. La duree de la vie chez l`homme fossile // L`Anthropologie. — 1937. —№ 47. — P. 499—532.
Златогорський О.Є., Панишко С.Д., Лукомський Ю.В. Дослідження архітектурних об’єктівXIV – XV ст. у м. Володимир-Волинський//
Археологічні дослідження в Україні – 2010. – К. – Полтава, 2011. – С. 139 – 140. Златогорський О.Є., Панишко С.Д. Дослідження на городищі «Вали» у м. Володимир-Волинський// Археологічні дослідження в Україні у 2011 році. – Луцьк, Волинські старожитності, 2012. – С. 187 – 188.
Кучинко М.М. Раскопки древнего Владимира-Волынского// АО– 1975. – М., 1976. – С. 349 – 350.
Кучинко М.М. Володимир середньовічний. Історико-археологічні нариси. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 144с.
Кучинко М.М., Охріменко Г.В., Петрович В.В. Історія міста Володимира-Волинського від найдавніших часів до середини XX ст. (у світлі соціотопографії). – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. – 260с.
Малевская М.В. Архитектурно-археологические исследования на Волыни// АО1982 года. – М.: Наука, 1984. – С. 291.
Малевская М.В., Шолохова Е.В. Раскопки архитектурных памятников в Любомле и Владимире-Волынском// АО1975 года. – М.: Наука, 1976. – С.354 – 355.
Малевская М.В., Шолохова Е.В. Архитектурно-археологические исследования во Владимире-Волынском// АО1976 года. – М.: Наука, 1977. – С.327 – 328.
Музиченко В. Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м. Володимира-Волинського. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. – 256 с.
Панишко С.Д. Мурований замок Казимира Великого у Володимирі// Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Вип. VII. – Луцьк, ВМА«Терен»: 2011. – С. 323 – 327.
Терський С. Княже місто Володимир: Монографія. – Львів: Видавництво Національного університету«Львівська політехніка», 2010. – 320с
О.Козак,к.і.н., старший науковий співробітник відділу біоархеології Інституту археології НАНУ, м Київ, Ю.Долженко лаборант відділу біоархеології, О.Златогорський директор ДП "Волинські старожитності"
( Науковий звіт та речовий матеріал з розкопок буде передано на постійне зберігання до Володимир- Волинського історичного музею).