У квітні 2026 року напередодні величного християнського свята Воскресіння у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулася презентація першої персональної виставки Вікторії Бондаренко під назвою «Симфонія соломи». На захід завітали рідні, близькі майстрині, жителі громади, поціновувачі її таланту...
Захід розпочався хвилиною мовчання в знак вдячності усім захисникам України, які віддали свої життя за волю й незалежність нашої держави. Цю тишу продовжило благословення отця Євгена Рябця, настоятеля храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, парафіянкою якої є пані Вікторія з родиною.З вітальним словом до Вікторії Василівни звернулася начальниця відділу культури та мистецтв Олена Омелюх. Вона вручила майстрині подарунок та подяку від управління з гуманітарних питань виконавчого комітету Володимирської міської ради.
Особливі акорди тепла у подію внесли щирі вітання родини, чия присутність стала живим відлунням підтримки та любові. Розчулив пані Вікторію й вірш, написаний та присвячений їй науковим співробітником історичного музею Богданом Яновичем. Обрамленням заходу стали музичні номери: учениці викладача Наталії Поліщук Володимирської музичної школи Варвара Власюк та Дарина Поліщук виконали на бандурах твори «Прелюд» та варіації на тему української народної пісні «В кінці греблі шумлять верби».
Вікторія Бондаренко народилася 2 листопада 1968 року у м. Нововолинськ. У 1-й клас пішла в Локачинську середню школу. Згодом сім’я переїхала в село Суходоли, де й продовжила навчання у середній школі. У 1986 році закінчила Володимир-Волинське педагогічне училище імені Агатангела Кримського. Вийшла заміж й разом з чоловіком Дмитром з того часу і до сьогодні проживає у селі Новосілки Володимирського району. Працювала вихователем в дитячому садку у місті Нововолинськ, а також на бурякопункті та птахофабриці.Паралельно з тим ростила та виховувала дітей: сина Олександра та доньку Ольгу. Деякий час займалася виготовленням тортів на замовлення, навіть спекла самотужки торт на весілля для своєї доньки.Хвороба розділила життя на «до» та «після»... Вікторія Василівна довго не могла змиритися та прийняти її. Не вірила встановленому лікарями діагнозу – хвороба Паркінсона. В якийсь момент самопочуття різко погіршилося й стало надзвичайно важко морально. Тоді лікар дав пораду: прийняти свою хворобу й навчитися з нею жити решту життя, а ще порекомендував знайти заняття для душі: вивчати іноземні мови або займатися тим,що подобається.
Плануючи презентацію, колектив Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького прагнув наповнити змістом прадавні українські традиції, серед яких виготовлення та використання у побуті виробів з природніх матеріалів. Аплікації – картини з соломи – нова інтерпретація та перепрочитання стародавніх знаків.
Вікторія Василівна Бондаренко
Символічним та вирішальним у виборі часу експонування виставки став ще й той факт, що Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона відзначається щороку 11 квітня у день народження Джеймса Паркінсона, який вперше описав це захворювання. Дедалі частіше діагностується у людей молодого віку. В Україні офіційно зареєстровано понад 56 тисяч людей із цим діагнозом, у Волинській області – понад 2,5 тисячі пацієнтів. -Вікторія Василівна зібралася з думками, прийняла свою хворобу і вирішила бути сильною жінкоюпопри усі фізичні та моральні труднощі, пов’язані з діагнозом. Увесь цей час її підтримкою та опорою залишається любляча родина: Чоловік Дмитро Васильович, син Олександр з дружиною, донька Ольга з чоловіком, онуки Матвій та Орест.
Вікторія Василівна Бондаренко з чоловіком Дмитром Васильовичем, донькою Ольгою та онуками Матвієм і Орестом
В якийсь момент виникло непереборне бажання малювати, як колись в дитинстві. Малювання почало приносити задоволення. Знайшовши старі запаси соломки, заготовлені дуже давно, спробувала зайнятися творчістю, тим паче пригадалися навики роботи з цим натуральним матеріалом, отримані під час навчання в педагогічному училищі. Створила свої перші картини з аплікаціями з соломки. На думку майстрині вони були не дуже досконалі,створювалися на дощечках зі старих меблів: чоловік різав шафу на дощечки, фарбував їх – і саме на них створювалися перші "шедеври".
Пані Вікторіящаслива й безмежно вдячна своєму чоловіку Дмитру, адже він першийповірив в талант дружини, всіляко підтримував й займався забезпеченням матеріалу для творчості. Діти й онуки також підтримали свою маму та бабусю. Тому велика заслуга в організації першої персональної виставки у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького належить саме родині. Прийняття хвороби, створення з соломки мистецької краси у вигляді картин принесло не лише полегшення у хворобі, але й задоволення.
Експозиція творів В.Бондаренко у виставковій залі Володимирського історичного музею
Під час презентації було проведено лотерею, головним подарунком якої стала одна робота з колекції майстрині. Її виграла Алла Вавринюк, вихователька молодшого онука Ореста, яка завітала на захід разом з колегами, щоб також привітати майстриню. Було зібрано сімсот гривень. Усю суму буде спрямовано на підтримку наших захисників.
Пані Вікторія наприкінці заходу зізналася, що, якби не хвороба, напевно, ніколи б не почала займатися творчістю. Тому саме через приклад цієї чарівної, мудрої, мужньої жінки хочеться донести усім людям істину: хвороба не може перекреслити прагнення людини до краси, навпаки – часто загострює відчуття світу й відкриває нові глибини самовираження, наповнюючи кожен день змістом й світлом.Тому запрошуємо відвідати виставку Вікторії Бондаренко «Симфонія соломи», яка діятиме до кінця квітня.
Ганна Доскоч, наукова співробітниця Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького